Легкая атлетика в СССР
В 1922 году в Москве впервые было проведено первенство РСФСР по легкой атлетике. В соревновании участвовало примерно 200 человек. В 1935 году очень активно начали заниматься легкой атлетикой.
Наши спортсмены были рекорды в прыжках с шестом, метания копья и т.д.
После войны в 1944 году легкая атлетика оживает.
В 1952 году наши легкоатлеты впервые учавствовали на Олимпиаде, где было установлено 17 мировых рекордов.
1959 год - создана Федирация легкой атлетики СССР. В этом же году легкоатлеты одержали победу на Олимпиаде в Риме.
Последние Олимпийские игры были проведены в 1984 году.
Это одни из самых интересных событий легкой атлетики СССР. Жаль, расспалась такая замечательная старна...
Куди йде дитинство? (твір-роздум)
Дитинство… Кажуть, що це найщасливіша пора життя. Але цінувати його ми починаємо тільки тоді, коли воно минає або вже пішло від нас назавжди.
“Дайте до дитинства щасливий квиток”, – просять деякі. А чи треба? Чи треба повертатися туди, де вже був? А може, варто йти вперед і відкривати для себе все нові й нові далечіні? Як у Свєтлова: “Обрій іде – я за ним”.
Так, дитинство – це прекрасна пора, але минає воно дуже непомітно. Як сон… Життя тече плавно, без поштовхів і різких заворотів.
Тебе
люблять, плекають, часом лають, але теж люблячи. І раптом – грім серед ясного неба: одного разу ти прокидаєшся і розумієш, що дитинство закінчилося, помахало тобі яскравим крилом уже і минулого і сховалося, полетіло до інших берегів, країн, далеко, звідкіля немає пороття. Більше ти його не побачиш ніколи. Дитинство, навіть не саме дитинство, а його відголоски, залишаються в нас у душі, у пам’яті.
Це підтримує нас, допомагає не падати духом у важкий час.
Часто чуєш: “Якби знову стати дитиною”. Майже всі хочуть повернутися хоч На мить у безхмарну і безтурботну пору, коли можна було цілими днями ганятися
за метеликами, пускати мильні бульбашки з балкона й газетні кораблики весняними калюжами, годинами розглядати яскраві картинки у великих книгах…
Але все коли-небудь закінчується, однак закінчення дитинства зовсім не означає втрату мрії. Якщо вона є, у людини завжди знайдеться місце для часточки дитинства, яку вона буде носити з собою в душі.
Щоб бути щасливим, Зовсім не обов’язково повертатися до країни Дитинства. Досить зберігати в серці цю малюсіньку часточку минулого та сподіватися, що вона зігріє моє майбутнє життя й забарвить його в неймовірні й дивні кольори.
