Начертить главный вид вала,взяв направление по сттрелке А

З плином часу створення профілю злочинця розглядалося в контексті складання пошукового психологічного портрета (профілю) невідомої особи за слідами на місці злочину.

На сучасному етапі розвитку кримінології терміном «профайлинг» позначається два різнопланових контексту діяльності правоохоронних органів. Перший контекст - створення психологічного профілю невстановленої особи, яка вчинила насильницький злочин, на основі якого ця особа підлягає встановлення та притягнення до відповідальності за

дії

В даний час вітчизняний досвід в цьому напрямку описує різні моделі психологічного портретування (профілювання) невстановленої особи (злочинця) для встановлення пошукових ознак його причетності до скоєння злочину [2].

До теперішнього часу в сучасній вітчизняній науці накопичений великий обсяг матеріалу, пов'язаного з теоретичними і прикладними аспектами вивчення феномена брехні і приховуваних інформації в рамках психологічного забезпечення службової діяльності. Для вирішення цього завдання перспективним є вивчення елементів суб'єктивної психологічної сторони кримінального діяння - деяких аспектів в поведінці злочинця, що відображають його особистісні характеристики, об'єднані в його профіль. Концептуально метод спирається на положення про те, що все криміналістичні характеристики злочину є непрямим або прямим відображеням. Визначення даного методу було дано Р.Ресслером, як «процес ідентифікації всіх психологічних характеристик індивідуума, що становить загальний опис особистості, заснований на аналізі скоєних ним злочинів» [4]. При створенні даної моделі ретельному аналізу піддавалися криміналістичні характеристики різних видів злочинів, з одночасним дослідженням особистісних і поведінкових особливостей знаходяться в ув'язненні злочинців.В ході практичного застосування даної методики відбувалася поведінкова реконструкція події злочину. Дана процедура послідовно включала в себе [5]:

- збір даних, які є значущими з точки зору психологічної інтерпретації;

- виявлення логіки і мотиваційної сторони виконання дій в загальній картині злочину;

- визначення послідовності виконання тих чи інших дій злочинцем;

- встановлення характеристик і пошукових ознак винного;

- розробку рекомендацій щодо стратегії проведення подальшого розслідування.

До методологічних основ профайлінга можна віднести дослідження П. Екмана, В. Фрізена, К. Шерера, М. Цукерман, Б. ДеПауло, В. А. Лабунської, О. Фрай і ін. Узагальнюючи основні методологічні положення, можна констатувати, що вивчення і систематизація ознак у зовнішності, поведінці, сліди злочинця, залишених на місці скоєння злочину, дає можливість створити його психологічний профіль, на підставі якого він класифікується як небезпечний. Далі, всі заходи, що проводяться в рамках даної технології покликані підтвердити або спростувати дане твердження. Відповідно, під профайлінга розуміється виявлення потенційно небезпечних осіб, що відносяться до категорії невстановлених або встановлених раніше

Важливим аспектом профілювання є акцентування уваги на «докази злочинної поведінки», до яких, відноситься:

1) загальна неадекватність психологічного стану;

2) неприродність і награність в поведінці при контактах зі співробітниками правоохоронних органів;

3) відчуженість від того, що відбувається навколо (симптом суїцидальної людини, що властиво ряду сексуальних злочинців і терористів).

У територіальних конфліктах «власник» ділянки агресивніший і за рівних умов зазвичай перемагає, але будь-якій тварині вигідно захищати свою ділянку, по можливості не вдаючися до двобою, щоб не отримати поранення. Демонстрація погроз дозволяє уникати бійки в конфліктах. Погрози набагато ефективніші, ніж справжні сутички, бо не заподіюють шкоди жодній стороні конфлікту.
Приклади демонстрації погроз. Шлюбні бої, горили б'ють себе у груди; риби піднімають плавці, погрожуючи супротивнику шипами; плазуни, птахи, ссавці розкривають рот, бо знаряддя нападу й захисту найчастіше містяться на щелепах, крилатка розставляє отруйні плавці; змінюють зовнішній вигляд (розширюються або звужуються очі, притискаються вуха, вигинаються губи); видають звукові ефекти (шипіння плазунів, рев ссавців); демонструють розміри (у багатьох риб, земноводних, плазунів); використовують різноманітні способи тимчасового візуального збільшення (крилатка збільшує свої розміри удвічі, надуваються повітрям ропухи та риби-їжаки, птахи розпушують пір'я, ссавці здиблюють хутро, ведмеді стають на задні ноги, кобри демонстративно піднімають передню частину тіла і розширюють «каптур», піднімають гребінець над головою риби, плазуни, птахи, птахи займають позицію на більшій висоті); кіт притискає вуха, присідає до землі й виляє, або, як ще кажуть, б'є хвостом.