Овідій народився в березні 43 р.до Р. Х. в місті Сульмоне і належав до старовинного вершническому роду. Батько готував Публія до адвокатської кар'єри і ще дитиною відправив його в Рим навчатися красномовству. Вступивши на державну службу, майбутній поет встиг пройти тільки самі нижчі посади. Незабаром він закинув справи. Світські розваги та література приваблювали його набагато більше, ніж перспектива потрапити до сенату.
Своє літературне покликання Овідій відчув і усвідомив дуже рано. В одній зі своїх пізніх елегій він докладно і з великою дотепністю розповідає про свої перші поетичні досліди. Незважаючи на заперечення батька, який не схвалював схильності сина до літератури і вважав подібного роду заняття порожньою справою, Овідій з юних років цілком віддався поезії. Популярність прийшла до нього майже відразу ж. Природний талант, дивовижна легкість і витонченість мови сть і гумор – все це доставило віршам Овідія велику популярність. Він дебютував любовними елегіями, з яких згодом були складені три книги «любовних віршів». Зовні він йде тут по стопах своїх попередників-грецьких і римських елегійних поетів, але фактично руйнує всі умовності цього жанру. Ідеалізована любов елегії огрублюється, стає предметом іронічної гри. Овідій навіть не претендує на зображення серйозного і глибокого почуття, він тільки «жартівливий співак любовної млості». Все це, однак, ні в якій мірі не відбивається на поетичній майстерності. Винахідливість у варіаціях, дотепність, тонкість психологічних живі замальовки побуту – такі безсумнівні переваги «любовних віршів». До цього треба додати виняткову легкість і гладкість вірша, в яких Овідій не знає собі рівних серед римських поетів
Объяснение:
3. Прочитайте отрывок из исторического источника и дайте ответ на вопросы.
Из анналов Салманасара III (859 -824 гг. до н. э.)
К Арзашку, царскому городу Араму урартского, я приблизился. Араму урартский испугался горечи моего сильного оружия и сильной битвы и оставил свой город. В горы Аддури он поднялся; за ним под¬нялся и я, сильную битву устроил я в горах, 3400 воинов поверг своим оружием, как Адад, туч над нами пролил я дождем, и кровью окрасил я горы, как шерсть, его лагерь я захватил, его колесницы, всадников, коней, мулов, телят, имущество и богатую добычу привел я с гор. Ара¬му, свою жизнь убежал на недоступную гору. В моей могучей силе, как тур, раздавил я его страну, поселения превратил в развалины и сжег огнем.
Крушкол Ю.С. Хрестоматия по истории Древнего мира. М, 1987. С. 75.
1. С какой целью ассирийские цари совершали свои военные походы в соседние страны?
2. Что забирали с собой ассирийские воины в качестве добычи?
