У кожної людини є мрія, іноді кілька. Наша уява малює їх нам, не даючи зупинитися на досягнутому, змушуючи весь час рухатися вперед. Якби люди не вміли мріяти, то основна маса винаходів так і не побачила б світ. Ми б так і залишилися на початковій щаблі розвитку. А завдяки мрійникам і фантазерам людський рід досяг того рівня, який ми маємо зараз.
Часто, лягаючи спати, я мрію. Про різне: про далекі подорожі, про суперздатності, про те, як оволодію якої-небудь незвичайної професії – наприклад, дресирувальник диких звірів. Всі ці мрії з розряду нездійсненних, я це усвідомлюю, але мені все одно цікаво мріяти.
Головною моєю мрією є – не втрачати близьких. Я дуже дорожу своєю сім'єю і боюся, що коли-небудь настане день і когось з них не стане в моєму житті. Такі думки наводять на мене тугу, і тоді я уявляю собі, що ми будемо разом завжди.
Не знаю, чи можна це назвати мрією, але мені дуже хочеться завести собаку. Мама каже, що це надто велика відповідальність, і собака потребує багато часу, але я все одно не втрачаю надії, що коли-небудь у мене з'явиться цуценя хаскі. Ці собаки дуже розумні і красиві. Мені іноді здається, що вони майже як люди. Всі розуміють, але не можуть сказати. Можливо, коли я виросту, то сам її знайду.
Мій друг розповідав мені, що мріє стати капітаном далекого плавання. Його ваблять далекі дали, море і пригоди. На мій погляд, це дуже небезпечна професія, і я б ніколи на таке не зважився. Але у кожного свої мрії і, ймовірно, коли-небудь він дійсно відчалить від берега, стоячи на білому кораблі, і стане справжнім морським вовком.
Хотілося б, звичайно, щоб всі наші мрії збувалися, але деякі з них так і залишаються мріями.
Объяснение:
ответ:
объяснение:
по отношению у древнегреческой древнеримская культура в целом и в частности является вторичной. римское красноречие утилитарно, его идеал тесно связан с политическим идеалом. поэтому в риме преобладало политическое красноречие, расцвет которого пришелся на первый век до р.х. - время падения республики, гражданской войны, установления империи. в эту эпоху прославились такие политики - ораторы, как гай гракх, сервилий сульписий, гортензий, марк антоний, марк порций катон - младший. самым знаменитым римским оратором являлся, безусловно, марк туллий цицерон(106 - 43 гг. до р.х.)
помимо устного красноречия в риме получает развитие предвосхищенный еще исократом жанр письма, который не практиковался в элладе. богатые римляне, уезжая в отдаленные провинции, оставляли в риме своих рабов или нанимали свободных людей, которые знали грамоту и регулярно сообщали в письмах своим хозяевам о том, что делается в столице. порой один такой человек работал на нескольких корреспондентов и был таким образом, по сути, прообразом информационного агентства, принцип работы которого строится на сборе информации и ее рассылке потребителям.
в обязанности таких корреспондентов входила беготня по городу и собирание любой информации о происшествиях, скандалах, несчастных случаях и тому подобных событиях. вся эта болтовня была занимательной, но малоинформативной, поскольку “греков” не пускали в знатные дома и они были далеки от людей, осуществляющих государством.
другую группу корреспондентов составляли лица более осведомлённые в глубинных течениях римской политики - друзья и близкие, люди из сенаторского сословия. они были вхожи к первым лицам государства и часто посвящались в тайны римской политики. особо ценились письма людей мыслящих, аналитиков, способных представить целостную картину происходящего, юмором и хорошим стилем. к таким корреспондентам принадлежал и сам цицерон, чьи частные письма ещё при его жизни стали достоянием публики усилиями друга и издателя аттика. поныне эпистолы цицерона сохраняют значение памятника и поэтической мысли.
