Вы здесь
Главная » Архитектура эпохи Возрождения в Италии | Всеобщая история архитектуры » Венеция в эпоху Позднего Возрождения (XVI в.)
Венеция в эпоху Позднего Возрождения (XVI в.)
Архитектура эпохи Возрождения в Италии | Всеобщая история архитектурыИталия
Совершенно особую окраску приобрело творчество мастеров, работавших в Венеции, — одном из важнейших центров умственной и художественной жизни Италии XVI в. Здесь к этому времени сложилась исключительно своеобразная и высокая архитектурная культура, неразрывно связанная с историей города, спецификой его строительства и особенностями венецианского быта.
Венеция поражала множество приезжих и иностранцев широтой международных связей, огромным числом кораблей, стоявших на якоре в Лагуне и у причалов посреди города, экзотическими товарами на набережной деи Скьявони и дальше, в торговом центре Венеции (у моста Риальто). Поражала пышность церковных празднеств и гражданских церемоний, превращавшихся в фантастические морские парады
Объяснение:
1. Ольстерська проблема полягає в незадоволенні північноірландських католиків поділом Ірландії 1921 р. та їхнім нижчим порівняно з протестантами політичним і соціально-економічним статусом, який, на думку католицької меншини, став результатом нелегітимного вирішення територіального питання. Ця проблема набула форми етно-конфесійного конфлікту, у виникненні якого вирішальну роль відіграли історичні чинники.
Объяснение:
Передумови
1921 р. - поділ Ірландії на Південну зі статусом домініону і Північну (Ольстер), що залишилася в Британії.
1949 р. - Південна Ірландія стала незалежною Ірландською Республікою.
Населення Ольстера: 2/3 - протестанти, нащадки британських колонізаторів; 1/3 - ірландці-католики.
Причини
Панування англійців в економічному житті Північної Ірландії.
Соціальна нерівність ірландців та англійців.
Прагнення ірландців приєднатися до Ірландії.
Етапи боротьби
1968 р. - Сутички католиків і протестантів у Белфасті. Ірландська Республіканська Армія (ІРА) розпочала збройну боротьбу з британською владою.
1969 р. - Загибель у конфліктах кількох тисяч чоловік, введення 30-тисячної британської армії.
1972 р. - Пряме управління Ольстера з Лондона.
1994 р. - Переговори уряду з ІРА про припинення тероризму.
1998 р. - Повернення Ольстеру самоврядування. До північноірландського уряду увійшли представники політичного крила ІРА партії "Шин Фейн", протестантські представники.
1999 р. - Автономія у сфері соціально-економічної політики, культури, охорони здоров'я, сільського господарства, правових питаннях. У віданні Лондона - податкова система і безпека. Виведена більша частина британських військ.
Результати й наслідки: в Ольстері знову запроваджене пряме правління Лондона, проте продемонстрована можливість розв'язання суперечних питань дипломатичним шляхом.
