ответ:пойдет сторался
Объяснение:Мой любимый вид спорта-футбол. Я очень охотно играю в него.Я обожаю игры с мячом, а больше всего люблю футбол. Это очень интересная игра.Сегодня футбол – самая распространенный вид спорта в мире. Миллионы людей занимаются им в свободное время, а поистине миллиарды смотрят мировые чемпионаты. Профессиональные игроки, звезды футбола, стали кумирами целых народов. Мои любимые футболисты Диего Марадону, Паоло Мальдини, Рональдо, Зинедина Зидана, Андрея Арашавина, Андрея Шевченко. Это такой вид спорта в котором развивается.скорость, сообразительность, точность реакции и выносливость. Футболисты очень закаленные люди, ведь они гоняют мяч на свежем воздухе с ранней весны до поздней осени. Футбол является командной игрой и развивает сплоченность и командный дух.я смотрю также чемпионаты росии,и т.д и я очень люблю играть в футбол.
В кожного з нас у житті є власні пріоритети та цінності. Кожна доросла особа здатна відповідати за свої вчинки й справи. У людини є різні поняття (цінності) у житті: у когось це гроші, матеріальні речі, в інших – сім’я, добробут у особистому житті, ще в когось – популярність серед однолітків.
На мою думку, цінність життя – це саме життя. Це час,який ми проводимо з близькими або знайомими людьми. Це найприємніші моменти у повсякденному житті. Я вважаю,що не гроші принесуть людині щастя , а її особисті мрії,погляди на життя , моральні цінності ,все те, що робить її радісною,щасливою.
Життя людини - найдорожче , що у неї є. Життя людини - Божий дар! Але чомусь мало хто з нас серйозно замислюється над тим , як він живе , для чого живе і що залишить після себе.
Люди цінують дорогоцінні камені. Вони бережуть їх , підбирають красиву оправу , дбайливо зберігають і бояться втратити , а найголовнішу коштовність - наше життя - часто пускають на самоплив. Ми, не замислюючись проживаємо день за днем, розтрачуємо час на порожні розваги або ледарюємо біля телеекрану . Але настане момент , коли кожна людина зупиниться і запитає себе: «А навіщо я живу? Для чого мені життя дане? » Адже якщо долею , природою , якимись вищими силами була зумовлена наша поява на світ , значить , це не випадково. Значить , в нашому житті є якийсь сенс. Життя дається людині тільки один раз , і , як казав Український письменник М. О. Островський , « прожити його треба так , щоб не було боляче за безцільно прожиті роки».
Мета - ось що найголовніше в житті. Прагнення до здійснення мрії , до реалізації планів . Ця мета може бути у кожного своя , але вона повинна бути. І вона повинна бути високою, благородною , такою, що підіймала б її у власних очах і в очах оточуючих її людей.
І не важливо , чого саме прагне досягти в житті людина. Головне , щоб вона була упевнена в тому , що її мета варта того , щоб до неї прагнути. Тільки тоді ця мета наповнить справжнім сенсом її життя . Тільки тоді вона справді принесе користь. Як говорив В. Гете: « Без користі жити - це передчасна смерть ».
Для когось метою життя є створення сім'ї , народження і виховання дітей. І якщо людина з усією відповідальністю ставиться до цього , то , без сумніву , проживе життя з користю. Вона вкладе у своїх дітей все найкраще , що несе в своїй душі , вона віддасть їм всю свою любов і турботу і , швидше за все , подарує світові гідних людей , які зроблять свій внесок у поліпшення і процвітання життя на Землі.
Хтось прагне всього себе присвятити якісь іншій справі . Наприклад, досягти найбільших висот у професії. І якщо це не просто прагнення робити кар'єру заради самої кар'єри чи грошей , то така людина , звичайно , живе не даремно. Її мета - висока і благородна . Її зусилля не залишаться непоміченими і саме вона внесе значний внесок у загальну справу , залишить в цьому житті свій слід.
Важко дати однозначну відповідь на питання , для чого дане життя людині . Скільки великих філософів , мислителів , письменників зробили головною метою свого життя розгадку таємниці людського існування і призначення . Кожен з них знаходив сенс життя в чомусь своєму . І ніхто з них не зміг сформулювати єдиної мети життя для всіх людей Землі . Але є все ж деякі думки , до яких на тому чи іншому етапі приходили всі вчені мужі , до яких рано чи пізно приходить кожна мисляча людина . Життя цінується не за тривалістю, а за її змістом.
Звичайно, життя прожити - не поле перейти . На цій вибоїстій дорозі нас чекають і радість , і розчарування. Але йти вперед потрібно. Не пасуючи перед труднощами , долаючи перешкоди , виправляючи допущені помилки. Потрібно жити прагнучи вищого, кращого, світлішого. І саме це прагнення до вижити , виховати свою душу і наблизитися до розгадки самої великої таємниці - таємниці життя. А може бути, що для того нам і дано життя , щоб ми самі « сотворили себе » , щоб ми постійно прагнули до вдосконалення , гармонії і краси.
«Я прожила життя », - вимовляє людина на схилі років і замислюється над тим , що становило сенс її життя ,чим був наповнений кожен її день. І нерідко виявляється, що позаду порожнеча : не літала до зірок , не здійснила відкриттів , не захищала батьківщину, не мала спортивних досягнень , хліба не ростила ... нікого не зігріла своїм теплом ... Згадати нічого . Не збудував будинок, не виростив сина , навіть дерева не посадив ... Виходить , життя прожите даремно, адже ні сенсу, ні змісту в ньому не було, а значить, не було і самого життя. Так , людина існувала , « пливла за течією» , а життя пройшло стороною. Без нього ... Тоді-то і згадуються слова , сказані одним письменником: «Життя - це не ті дні , що пройшли , а ті , що запам'яталися ». І зробити так, щоб запам'яталося якомога більше, може тільки сама людина.
Я вірю , що на схилі років зможу сказати своїм онукам, що життя своє прожив не даремно, і буду мати повне право підписатися під словами Ю. Фучика : «Але і мертві ми будемо жити в частці нашого великого щастя ; адже ми вклали в нього наше життя!»
