Людське життя непередбачуване і швидкоплинне. Кожен з нас коли-небудь замислювався, чого ж він хоче досягти у житті. І найперша відповідь, яка приходить – хочу бути щасливим.
Та що ж таке щастя? Багато хто мріє про успішне життя, кар`єру, сім`ю, злагоду і довір`я… Та немало людей прагнуть просто грошей, багатства і влади – це також їхній вибір, і він має право на існування. Як на мене, щастя – це коли в тебе велика родина, лад і добробут у ній, твої близькі живі і здорові… Ось таке повинно бути щастя. Саме про нього я мрію.
Сенс людського життя, призначення людин на землі, її морально-етичний вибір – ці всі питання хвилюють кожного з нас. Ми всі робимо вибір. Для багатьох мрії так і залишаються мріями. Але ж над ними треба працювати, щоб вони втілилися у життя, а не загубилися у часовому просторі. У мене також є мрія, чи, можливо, мета у житті, до якої я прагну. Полягає вона у тому, щоб отримати гарну освіту, влаштуватися на хорошу роботу, створити власну родину і, нарешті, відреставрувати будинок, у якому я народилася і пройшло моє дитинство.
Не буду говорити, що не хочу багатства чи визнання. Кожен з нас мріє про краще життя. Але не хочу, щоб вони стали моєю єдиною життєвою метою. Адже найголвніше – залишатися людиною. Людиною, яка вміє співпереживати і співчувати, яка може безкорисливо до ншому. Також призначення людської істоти я вбачаю в тому,б щоб розвиватися. Звичайно, ми отримуємо освіту, але на цьому не слід зупинятися. Освіту треба продовжувати у вищих навчальних закладах, займатися самоосвітою. Недарма кажуть, що навчатися ніколи не пізно.
Але річ не лише в освіті. Я вважаю, що розвиватися потрібно і в інших галузях життя, мабуть, в усіх. Читати книжки класиків і сучасних авторів, слухати різну музику, знайти своє хоббі, адже воно також допомагає відкрити у собі щось нове, чомусь навчитися. Навіть у роботі за своєю спеціальністю необхідно вдосконалюватися. Недарма вчителів, медиків та фармацевтів кожні п`ять рокі відправляють на курси підвищення кваліфікації – так вони дізнаються про щось нове у своїй професії, поглиблюють і вдосконалюють свої знання. Як кажуть, немає межі досконалості…
Ще я, як і кожен громадянин нашої держави, мрію про мир і спокій у ній. Хочу, щоб моя країна була успішною і процвітаючою і буду намагатися прикласти до цьго всі зусилля. Адже я не усвідомлюю себе без моєї Батьківщини, і все, чого я хочу досягти у житті, пов`язане з нею.
Тож я прагну, щоб світ, у якому я живу, став кращим, прагну самореалізуватися та самовдосконалитися, знайти своє місце у ньому.
Объяснение:
У комедії М.В. Гоголя «Ревізор» одним з головних і яскравих персонажів є городничий, звуть його Антон Антонович Сквозник-Дмухановський. Він людина вже у віці, тридцять років свого життя він присвятив службі.
Городничий погано справляється зі своїми обов’язками. Він запустив місто і абсолютно нічого не робить для його благоустрою. Антон Антонович шукає лише б збагатитися за рахунок міста. Він є жадібним і ненаситним людиною.
Городничий розкрадає казну, він вважає за краще покласти собі в кишеню гроші, які виділяються на будівництво церкви. Жителі міста не задоволені городничим, він оббирає лавки, бере хабарі у громадян свого міста. Він не чесна людина і часто порушує закони, наприклад, забирає в армію тих, кому не належить туди йти.
Він любить грати в ігри в карти з іншими чиновниками міста. У городничого за плечима багато гріхів. Однак це не заважає йому відвідувати церкву щонеділі.
Серед чиновників Антон Антонович вважається розумною людиною, все знають, що він свого не упустить. Однак, насправді ця людина дурень і нероба, він вміє тільки давати порожні обіцянки, красиво говорити і розписуватися, а ще мріє стати генералом.
Антон Антонович сполошився лише тоді, коли дізнався, що в місто приїжджає ревізор. Він бажає ретельно підготуватися до його приїзду. Городничий наказує навести порядок на вулицях міста, в лікарнях і навчальних закладах. Він велить говорити, що церква, на яку ще п’ять років тому виділялися гроші не добудована, так як під час будівництва згоріла.
У нього є дружина і дочка, до них він ставиться добре, він повідомляє їх в листі про приїзд ревізора, ніжно називаючи дружину «ясочкою».
В кінці комедії він залишається обдуреним заїжджим людиною з Петербурга, якого він прийняв за ревізора.
Варіант 2
Городничий – один з персонажів п’єси «Ревізор» М.В. Гоголя. Там немає позитивних чи негативних персонажів. Гоголь намагався акцентувати увагу на реальні події в цілому, а не окремих людей.
