1) Цефеиды – это звезды с очень большой светимостью, яркость которых подвержена регулярным изменениям. Сначала яркость увеличивается до максимальной, а потом, уже медленнее, уменьшается до минимальной. Длительность этих циклов очень стабильна. Эти звезды названы в честь их прототипа, звезды Дельта Цефея, но первой из открытых на самом деле была Эта Орла. Поскольку цефеиды принадлежат к ярчайшим звездам, их можно видеть на огромном расстоянии. Было доказано, что период изменения их яркости пропорционален их светимости, так что, если измерить максимальную яркость цефеиды в далекой галактике и сопоставить ее с периодом изменения, можно определить расстояние до нее. Именно так определялось расстояние до некоторых галактик, поэтому цефеиды имеют очень большое значение.
Когда звезды находятся в финальной стадии сжатия, они проходят через так называемую Т-фазу Тельца, когда сила их излучения может меняться в чрезвычайно широких пределах. Потом они «успокаиваются» и проводят остаток своего жизненного цикла в более или менее стабильном состоянии. Но после того, как весь водород в их недрах превратится в гелий и начнутся реакции с образованием более тяжелых элементов, они снова могут стать переменными звездами.
2) Цефеиды – это особый тип так называемых регулярных переменных звезд. ... Сравнив эту величину с видимым блеском (визуальной звездной величиной), можно оценить расстояние до цефеиды, а значит, и до галактики, в которой она находится. Вот почему цефеиды иногда называют маяками Вселенной.
3) Не может.
Массы не достаточно
Объяснение:
Відповідь:
Як ми переконалися на прикладі Сонця, маса зорі е тією з найважливіших характеристик, від якої залежать фізичні умови в її надрах. Безпосереднє визначення маси можливе лише для подвійних зір.
Подвійні зорі називаються візуально-подвійними, якщо їхню подвійність можна помітити під час безпосередніх у телескоп.
Прикладом візуально-подвійної зорі, видимої навіть неозброєним оком, є £ Великої Ведмедиці, друга зоря від кінця "ручки" її "ковша". При нормальному зорі зовсім близько біля неї видно другу слабку зірочку, її помітили ще стародавні араби й назвали Алькор (Вершник). Яскравій зорі вони дали назву Міцар. Міцар і Алькор віддалені одна від одної на 1 Г. У бінокль таких зоряних пар можна знайти чимало.
Системи з кількістю зір n ³3 називаються кратними. Так, у бінокль видно, що г Ліри складається з двох однакових зір 4-ї зоряної величини, відстань між якими 3'. При в телескоп Е Ліри - візуально-четверна зоря.
Однак деякі зорі виявляються лише оптично-подвійними, тобто близькість таких двох зір е. результатом випадкової проекції їх на небо. Насправді в вони далекі одна від одної. А якщо під час з'ясовується, що вони утворюють єдину систему і обертаються під дією взаємного притягання навколо спільного центра мас, то їх називають фізичними подвійними.
Багато подвійних зір відкрив і вивчив відомий російський учений В. Я. Струве. Найкоротший відомий період обертання візуально-подвійних зір - кілька років. Вивчено пари, в яких період обертання становить десятки років, а пари з періодами в сотні років вивчать у майбутньому. Найближча до нас зоря a Центавра є подвійною.
Період обертання її складових (компонентів) - 70 років. Обидві зорі в цій парі за масою і температурою подібні до Сонця.
Головна зоря звичайно не знаходиться у фокусі видимого еліпса, який описує супутник, бо ми бачимо його орбіту в проекції викривленою. Але знання геометрії дає змогу встановити справжню форму орбіти й виміряти її велику піввісь а в секундах дуги. Якщо відома відстань О до подвійної зорі в парсеках і велика піввісь орбіти зорі-супутника в секундах дуги дорівнює а", то в астрономічних одиницях вона дорівнюватиме:Aa. e. = a’’ x Dпк, або Аа. е. = а"/р",
оскільки Dпк = 1/р".
Пояснення:
перечитай може десь помилився
