ответ: 1)Технический рисунок Техническим рисунком называют наглядное изображение, обладающее основными свойствами аксонометрических проекций или перспективного рисунка, выполненное без применения чертежных инструментов, в глазомерном масштабе, с соблюдением пропорций и возможным оттенением формы.
2)Технические рисунки, применяемые в конструкторской практике, используют для того, чтобы более быстро выразить свою мысль в наглядной форме.
3)Выполнение технического рисунка начинают с нанесения аксонометрических осей. [2]
Перед выполнением технического рисунка необходима тренировка в проведении ( без чертежных инструментов) горизонтальных, вертикальных и наклонных прямых, а также кривых линий. Нужно научиться точно проводить линии или прямые с первого раза и стремиться реже применять резинку. [3]
При выполнении технического рисунка модели следует мысленно разделить модель на элементарные части, представляющие собой геометрические тела ( параллелепипед, призма, пирамида, цилиндр, конус, шар), а также найти исходную форму всей модели в целом, если таковая имеется. После этого можно приступить к выполнению рисунка, который можно начать с любой части модели, пристраивая затем к ней другие принадлежащие ей части.
4)Шраффиро́вка условной передачи цветов герба при его чёрно-белом изображении. Современная система шраффировки предложена в 1630-е годы Сильвестром Петра Санктой и Марком Вульсоном де ла Коломбьером.
Куди йде дитинство? (твір-роздум)
Дитинство… Кажуть, що це найщасливіша пора життя. Але цінувати його ми починаємо тільки тоді, коли воно минає або вже пішло від нас назавжди.
“Дайте до дитинства щасливий квиток”, – просять деякі. А чи треба? Чи треба повертатися туди, де вже був? А може, варто йти вперед і відкривати для себе все нові й нові далечіні? Як у Свєтлова: “Обрій іде – я за ним”.
Так, дитинство – це прекрасна пора, але минає воно дуже непомітно. Як сон… Життя тече плавно, без поштовхів і різких заворотів.
Тебе
люблять, плекають, часом лають, але теж люблячи. І раптом – грім серед ясного неба: одного разу ти прокидаєшся і розумієш, що дитинство закінчилося, помахало тобі яскравим крилом уже і минулого і сховалося, полетіло до інших берегів, країн, далеко, звідкіля немає пороття. Більше ти його не побачиш ніколи. Дитинство, навіть не саме дитинство, а його відголоски, залишаються в нас у душі, у пам’яті.
Це підтримує нас, допомагає не падати духом у важкий час.
Часто чуєш: “Якби знову стати дитиною”. Майже всі хочуть повернутися хоч На мить у безхмарну і безтурботну пору, коли можна було цілими днями ганятися
за метеликами, пускати мильні бульбашки з балкона й газетні кораблики весняними калюжами, годинами розглядати яскраві картинки у великих книгах…
Але все коли-небудь закінчується, однак закінчення дитинства зовсім не означає втрату мрії. Якщо вона є, у людини завжди знайдеться місце для часточки дитинства, яку вона буде носити з собою в душі.
Щоб бути щасливим, Зовсім не обов’язково повертатися до країни Дитинства. Досить зберігати в серці цю малюсіньку часточку минулого та сподіватися, що вона зігріє моє майбутнє життя й забарвить його в неймовірні й дивні кольори.
