ИСТок-И-НАчало соБЫТИЯ в мысли, замысле, умысле, мотиве. Истина это исток-мысль--причина, каково её качество, таково и следствие-поток. Любая мысль по соВЕСТИ сердца, чиста, соВЕСТЬ многогранно учитывает заслуги всех участников соБЫТИЯ и потому справедлива. Справедливость оценивается людьми положительно и потому укрепляет их веру в справедливость, воздаяние, защищенность, ответственность, порядок.
Значимые истины это мысли по соВЕСТИ сердца и следование им, в любых обстоятельствах, даже в мелочах быта, тогда это повышает уважение к тебе и твою самооценку.
Самопознание это распознавание качества своего мышления, критерием служит СО-ВЕСТЬ сердца, изменение своего мышления, за тем поведения, а значит и отношения к другим и как следствие отношения к тебе других людей. Это своего рода шлифовка характера, работа над собой. Работа над собой повышает веру в свои силы в силу Духа, а это основа сильной личности, которая несет пользу и любви, и семье, и природе, и Родине.
Объяснение:
Микола́й (грец. Νικόλαος, Nikólaos, лат. Nicolaus; 15 березня 270 — 6 грудня 343/352[2]) — римський християнський священник грецького походження, єпископ Мирський, святий. Народився у Патарі, Лікія, Римська імперія[2]. У молодості здійснив паломництво до Єгипту та Святої Землі[2]. Невдовзі після повернення став єпископом у Мирі[2]. Зазнав гонінь за правління римського імператора Діоклетіана, був ув'язнений[2]. Звільнений у часи імператора Костянтина[2]. Ймовірно, брав участь у Першому Нікейському соборі (325; проте старі списки єпископів-учасників не згадують його імені)[2]. Помер у Мирі, Лікія[2]. Один із найшанованіших святих у католицьких, православних і деяких протестантських церквах. День вшанування — 6 грудня за григоріанським календарем, 19 грудня — за юліанським календарем. За переказами звершив багато чудес за життя і після смерті. Перші згадки про вшанування датуються VI століттям, коли імператор Юстиніан I збудував на честь святого церкву в Константинополі[2]. Культ святого Миколая був популярний у східнохристиянських церквах, особливо в Греції. Звідти він поширився до Італії, Німеччини, України. 991 року єпископ Регінальд склав «Житіє святого Миколая». 1087 року італійські купці перенесли тіло святого з Мири й перевезли до Барі в Італії (де його мощі зберігаються по сьогодні)[2]. Патрон Греції, України, Неаполя, Сицилії, Лотарингії, багатьох міст в Італії, Німеччині, Австрії та Бельгії[2]; на його честь названо українське місто Миколаїв. Покровитель дітей, мандрівників, пекарів, моряків, повій тощо[2]. За звичаєм, поширеним в багатьох європейських країнах, приносить малюкам подарунки на день святого Миколая[2]. У англомовних країнах, зокрема в США, ототожнюється з Сантою Клаусом, який обдаровує дітей на Різдво[
