Хронологиялық кесте құру?​
Көмектесіңіздерші өтінемін

Рік народження Володимира невідомий. Його батько Святослав народився 942-го, старший син Володимира Вишеслав — приблизно 977-го, звідки історики виводять рік появи на світ Володимира як 960-й, з деякою похибкою. Виховував його дядько по матері Добриня, оскільки в звичаях Русі було довіряти виховання спадкоємців старшим дружинникам.
Невдовзі після загибелі в 972 році князя Святослава спалахнула міжусобна війна між його трьома синами. Хронологія давньоруських літописів до хрещення умовна, але відомо, що 977-го питомий древлянський князь Олег загинув у бою з київським князем Ярополком, а Володимир при цій звістці втік до короля Норвегії Хакона Могутнього. Всією Руссю почав правити Ярополк Святославич. Володимир у Скандинавії набрав варязьке військо і 980-го повернувся до Новгорода, вигнавши Ярополкового посадника.

Захопив Полоцьк, котрий перейшов на бік Києва, перебивши сім’ю варязького правителя Рогволода. Його дочку Рогніду, просватану вже за Ярополка, насильно взяв за дружину. Потім з великим військом обступив Київ, де закрився Ярополк. Володимир закріпився на київському престолі в 980 році.

Літописна оповідь про вибір віри має легендарний характер. Буцімто до князівського двору покликали проповідників ісламу, іудаїзму, західного “латинського” християнства, але Володимир після розмови з “грецьким філософом” зупинився на православ’ї.

За літописом, 987 року Володимир на раді бояр прийняв рішення про хрещення “за законом грецьким”. Наступного, 988-го, року він захопив Корсунь (Херсонес) і зажадав у дружини сестру візантійських імператорів Василя II і Костянтина VIII Анну, загрожуючи інакше піти на Константинополь. Імператори згодилися за умови, що князь прийме хрещення, бо сестра має вийти заміж тільки за одновірця. Діставши згоду Володимира, візантійці прислали в Корсунь Анну в супроводі священиків. Там же, в Корсуні, Володимира з багатьма дружинниками охрестив єпископ корсунський.
У хрещенні Володимир прийняв ім’я Василь, на честь правлячого візантійського імператора Василя II, згідно з практикою політичних хрещень тих часів.

Прийняття віри Христової супроводжувалося встановленням церковної ієрархії. Русь стала однією з митрополій (Київською) Константинопольського патріархату.

Князювання Володимира ознаменоване початком розповсюдження грамотності на Русі — чим завдячуємо хрещенню. Як і багато прогресивних реформ на землі Руській, відбувалося це силоміць. Учителями були не стільки візантійці, скільки болгари, зокрема ті, що побували на Афоні. Киян Володимир щедро пригощав на бенкетах щонеділі. За переказами, наказав навіть розвозити їжу й напої немічним та хворим. Особливої уваги надавав дружинникам, з якими радився про державні й військові справи, ні в чому їм не відмовляв. Казав: “Сріблом і золотом не знайду собі дружини, а з дружиною добуду срібло і золото”.

Хрещення великого князя Карамзін описує як перетворення і відродження його і Русі до нового життя: “Цей князь, названий церквою рівноапостольним, заслужив і в історії ім’я Великого. Справжнє запевнення в святості християнства чи тільки честолюбство й бажання бути в родинному союзі з можновладцями візантійськими змусило його хреститися, відомо Богові, а не людям. Досить і того, що Володимир, прийнявши віру освятився нею в серці своєму і став іншою людиною. Будучи в язичництві месником лютим, ганебним перелюбцем, воїном кровожерним і, що найжахливіше — братовбивцею, Володимир, наставлений у людинолюбних правилах християнства, боявся вже проливати кров навіть лиходіїв і ворогів вітчизни. Головне право його на вічну славу і подяку потомства полягає, звичайно, в тому, що він вивів Русь на шлях справжньої віри; але ім’я Великого належить йому і за справи державні. Цей князь, викравши єдиновладність, розсудливим і щасливим для народу правлінням спокутував провину свою; виславши бунтівних варягів із Русі, використав найкращих із них на її користь; упокорив бунти, відбив набіги хижих сусідів, переміг сильного Мечислава і славний хоробрістю народ ятвязький; розширив кордони держави на заході; мужністю дружини своєї укріпив вінець на слабкій голові східних імператорів; прагнув просвітити Русь: заселив пустелі, заснував нові міста; любив радитися з мудрими боярами про корисні статути земські; заснував училища і закликав з Греції не тільки ієреїв, а й художників; нарешті, був ніжним батьком для народу бідного”.

Объяснение:

Духовной жаждою томим,

В пустыне мрачной я влачился, –

И шестикрылый серафим

На перепутье мне явился.

В переводе:

Буш сахрада ялгыз иңрәгендә

Урын тапмый сәяйх җаныма,

Өрфиядәй, Җәбраил-фәрештә

Пәйда булды минем алдымда [1]. (112-113).

.

Или другой пример из стихотворения «Арион»:

На берег выброшен грозою,

Я гимны прежние пою

И ризу влажную мою

Сушу на солнце под скалою

В переводе:

Мин элекке гимнарымны

Җырлыйм һәм таш кыя кырында

Юешләнгән киемнәремне

Киптерәм ал кояш нурында. (26-27).

.

Но, на наш взгляд, в этом стихотворении автор находит простой и достаточно точный эквивалент этому слову:

Прощай, свободная стихия!

В последний раз передо мной...

В переводе:

Хуш, ирекле, чиксез табигать!

Чагылдырып горур матурлыгың (34-35).

:

Мы вольные птицы; пора, брат, пора!

Туда, где за тучей белеет гора,

Туда, где синеют морские края,

Туда, где гуляем лишь ветер... да я!..

Перевод:

Иркен кошлар бит без, очыйк әйдә

Болыт артындагы тауларга.

Зәңгәрләнеп торган диңгезләргә,

Тик җил... һәм мин очкан далага!.. (20-21).

.

Как видим, двойной перевод возвращает поэтическое произведение к своим же истокам. Например, можно отметить использование и в оригинале, и в переводе архаичных слов:

Не я ль в день жажды напоил

Тебя пустынными водами?

Нея ль язык твой одарил

Могучей властью над умами?

Перевод:

Сусап ирен чатнар көннәреңдә

Сугардым бит эссе чүлләреңне...

Минме өйрәтмәдем көчле сүзнең

Зирәкне дә хәтта җиңәрлеген?! (100-101).

.

Интересны передачи религиозных мотивов, которые были переделаны Пушкиным на церковнославянский лад:

Но дважды ангел вострубит;

На землю гром небесный грянет:

И брат от брата побежит,

И сын от матери отстанет.

Перевод:

Тик фәрештә ике тапкыр

Өрер Сур мөгезенә –

Килер акылга сыймаслык

Афәт дөнья йөзенә. (103-102).

. Например, перевод стихотворения «Зимний вечер»:

Буря мглою небо кроет,

Вихри снежные крутя;

То, как зверь, она завоет,

То заплачет, как дитя,

То по кровле обветшалой

Вдруг соломой зашумит,

То, как путник запоздалый,

К нам в окошко постучит.

Перевод:

Каплый күкне җил дә давыл,

Кар бурап уйнап йөри,

Бер бүре кебек улый ул,

Бер бала кебек елый.

Я кинәт кыштырдый капшап, –

Йорт саламын туздыра,

Я шакый тәрәзәне, охшап

Соңга калган юлчыга. (38-39)