1) Острое профессиональное заболевание расследуют в течение А) 12 часов
Б) 24 часа
В) 6 часов
Г) 2 суток
Д) 2 часов

2) Какой инструктаж по требованию должностных лиц органов гос.надзора и контроля
А) Первичный
Б) Вводный
В) Внеплановый
Г) Целевой
Д) Повторный

новітню епоху великих соціально-економічних перетворень український народ вступив без власної держави. Він був об'єктом жорстокого колоніального гноблення. Іноземні поневолювачі безсоромно грабували багаті землі, природні ресурси України. Тяжке становище трудового народу, особливо селянства, посилювалось його соціальною та політичною незахищеністю

Після скасування кріпосного права в Україні виникають різні форми економічної самооборони громадянства, які ґрунтувалися на багатовікових народних традиціях.

Найважливішою з них стає кооперація, як рух самооборони економічно слабких і соціальне принижених верств населення. Важливу роль не лише в національно-культурному, а й в економічному піднесенні українського народу відігравали українські суспільні організації 60-70-х років XIX ст.

Ініціатором організації першого споживчого кооперативу в Україні виступила харківська громада. Статут харківського споживчого товариства було затверджено 6 жовтня 1866 p. З самого початку товариство налічувало 64 члени з повним (50 крб.) та 292 члени з неповним паєм. Крім торгівлі предметами широкого вжитку, товариство мало свою їдальню, пекарню, фабрику овочевих напоїв, забезпечувало своїх членів паливом. Товариство ознайомлювалося з кооперативним рухом на Заході, його представники побували у Великобританії, Франції та Німеччині, підтримували зв'язки із зарубіжними кооперативними організаціями.

У 1870 p. з ініціативи харківського споживчого товариства було заплановано кооперативний з'їзд та утворення споживчого кооперативного союзу. Проте харківський губернатор заборонив проведення цих заходів на тій підставі, що діяльність таких товариств не повинна поширюватися поза межі одного міста.

Друге кооперативне споживче товариство засновано у Києві наприкінці 1868 p. Його раду очолювали тогочасні найвидатніші діячі українського національного руху, провідні науковці В. Антонович, О. Кістяківський, М. Яснопольський, М. Зібер, М. Драгоманов, В. Гец.

Активну участь у діяльності товариства брали інші члени київської громади, студенти університету. Його фундатором був відомий молодий економіст М. Зібер. Товариство налагодило торгові зв'язки з Харковом, Полтавою, Одесою, Борзною, Керчю. В той самий час виникли споживчі товариства в Єлізаветграді, Ізюмі, Балті, Севастополі, Сімферополі, Миколаєві, Херсоні, Катеринославі, Чернігові, Лебедині. Протягом 1866-1870 p. в Україні діяло 20 споживчих кооперативів. Їх загальна кількість в імперії Романових тоді становила 63.

Однак перші українські кооперативи проіснували лише кілька років, їх занепад був зумовлений рядом причин. Насамперед погано був підготовлений соціальний ґрунт для кооперативної діяльності. Переважна більшість громадян ще не розуміла суті та значення

постепенно человек переходил от потребляющих форм хозяйства - собирательства и охоты к производящим - земледелию и скотоводству. Это привело к серьезнейшим переменам в жизни. Историки даже говорят о неолитической революции. Действительно, переход к производящей форме хозяйствования привел к переменам во всех сферах деятельности человека - в материальной и духовной культуре, образе жизни, социальном устройстве.

Люди научились обжигать глину и изготавливать керамическую посуду, прясть волокна и ткать, шить одежду из ткани. Керамика и ткань были первыми материалами, которые человек изготовил сам
Большие перемены в жизни людей произошли с началом обработки металлов — меди, бронзы, позже — железа. Металлические орудия значительно облегчили труд человека, особенно в земледелии. Люди стали производить намного больше продуктов, чем требовалось для собственного потребления. У них появились излишки. Появление излишков позволяло племенам обмениваться продуктами. Земледельческие племена стали отделяться от скотоводческих.
Переход людей к тому или иному виду деятельности зависел от природно-климатических условий территории, на которой они проживали. В северных лесных районах европейской части современной России и в Сибири население ещё долго занималось охотой, рыболовством и собирательством. Скотоводческие племена осваивали степные просторы и переходили к кочевому образу жизни. В лесостепной полосе расселились земледельческие племена. Они перешли к прочной оседлой жизни. У них появились поселения, похожие на города.