Роман багатий на яскраві образи. Головний героєм є Григорій Многогрішний, політичний в’язень, людина сильна і духовно, і фізично. Він має незламну волю та готовий боротися за людську сутність і свободу. Його не скорили ні страшні фізичні, ні моральні знущання. Навіть його прізвище невипадкове, воно таке ж саме як і у Дем’яна Многогрішного, українського гетьмана, засланого в Іркутськ. Григорій Многогрішний – це відтворення образу непідкореної України.Родина Сірків також пам’ятає свою батьківщину. Вони опинилися на чужині, проте змогли зберегти свій «український» світ, сповнений моральної чистоти та гармонії. Сірки - люди горді та сильні, їх загартувала сувора природа. Атмосфера в родині, що врятувала Григорія, світла і добра, тут він знаходить справжній домашній затишок. Родина Сірків має незвичне заняття - вони виловлюють тигрів в тайзі. Вони вступають в двобій з цими сильними та гордими тваринами, достойними супротивниками, і виходять переможцями.Цим сміливим мисливцям протиставляється майор Медвин. Цей кат полює на Григорія. Він уособлює сталінську репресивну машину, що прагне зламати та знищити таких волелюбних людей як Григорій Многогрішний чи родина Сірків.Роман закінчується оптимістично. Григорій перемагає Медвина в двобої. Багряний вірить у перемогу добра над злом, свободи над гнітом. Пригоди Многогрішного продовжуються,адже він продовжує свій путь, свою боротьбу.
Более всего запоминается словесный портрет Емельяна Пугачева. К нему автор обращается не раз и поэтому стоит воссоздать именно его портрет, тем более что таблица в учебнике-хрестоматии предлагает подбор цитат, которые рисуют портрет этого героя. Напомним начало (глава II): «Наружность его показалась мне замечательна: он был лет сорока…» Обратим внимание на то, что Гринев пока видит в нем только вожатого-проводника, мужика, который помог ему выбраться из сумятицы бурана. В главе VII перед Гриневым грозный бунтарь. И на коне, и в кресле на крыльце комендантского дома это не вожатый, а вождь, руководитель восстания. И в этой главе, и в главах VIII, XI вновь и вновь отмечает Пушкин детали портрета Пугачева. И среди них главная — его сверкающие глаза, его напряженная и полная готовности к действию поза.
Стоит при этом рассказе использовать и исторические портреты Пугачева, особенно тот, который был нарисован на полусмытом портрете Екатерины II.
0,0(0 оценок)
Полный доступ
Позволит учиться лучше и быстрее. Неограниченный доступ к базе и ответам от экспертов и ai-bota
Оформи подписку
