Забруднення атмосферного повітря (З. а. п.) – зумовлена антропогенними та природними факторами зміна складу і властивостей атмосферного повітря, що несприятливо впливає на стан навколишнього середовища та здоров’я людини. Осн. види З. а. п.: хім., теплове, електромагнітне, акустичне та радіоактивне. Найбільша кількість забруднювал. речовин зосереджена в нижній тропосфері (вис. 1–2 км), особливо над великими містами, що пов’язано з концентрацією в них автотранспорту та пром-сті. Найменш забруднене повітря над океанами. Речовини, що обумовлюють З. а. п., можуть бути тверді, рідкі та газоподібні (останні суттєво переважають за масою). Найпоширеніші завислі речовини з пилу різного походження, оксид вуглецю, сірчистий ангідрид, діоксид азоту, орган. сполуки вуглецю (вуглеводні). До забруднювачів природ. походження належать косміч., вулканіч. та ґрунт. пил, дим ліс. пожеж, кристали мор. солі. Перегнивання орган. речовин супроводжується надходженням у повітря сірководню й аміаку, бродіння вуглецевих речовин – виділенням метану. Продукти конденсації (краплі води і льодові кристали) не належать до забруднювачів атмосфери, але можуть містити забруднювал. компоненти, особливо в умовах туману. Госп. діяльність людини сприяє надходженню в атмосферу як існуючих в природі хім. сполук, так і синтезов. у процесі вироб-ва. Напр., у р-нах розміщення підпр-в кольор. металургії поширене З. а. п. аерозолями важких і рідкіс. металів; побл. підпр-в алюм. пром-сті – сполук фтору; вугіл. пром-сті – сірчистого ангідриду, оксиду вуглецю; хім. пром-сті – оксидів азоту та вуглецю, сірчистого ангідриду, аміаку, сірководню, сполук хлору, фтору тощо. Викиди від автотранспорту складають в основному оксид вуглецю, вуглеводні, оксиди азоту, сірчистий ангідрид, сажа. Специф. з фіз. та біол. точок зору є З. а. п. радіонуклідами. Вирішення пов’яз. з цим проблем актуальне для України, де активно використовують атомну енергію, а особливо у зв’язку з погіршенням екол. ситуації після катастрофи на ЧАЕС. Аерозолі та деякі гази природ. й антропоген. походжень, потрапляючи в атмосферу, змінюють структуру розподілу активності соняч. радіації в різних ділянках спектра та порушують існуючі закономірності теплообміну між поверхнею землі й атмосферою. Це може призводити до того, що значна частина соняч. радіації в біологічно актив. ділянках спектра не досягає земної поверхні, що негативно впливає на біоту і здоров’я людини. Збільшення в атмосфері деяких газів спричиняє т. зв. парник. ефект, який зумовлює підвищення т-ри повітря. Структура і кількість викидів в атмосферу змінюються в просторовому і часовому вимірах. Так, в Україні обсяг викидів шкідл. речовин за період 1991–2005 зменшився більше ніж удвічі, що зумовлено в основному спадом вироб-ва. Формування рівнів З. а. п. залежить від інтенсивності та характеру вироб-ва, співвідношення викидів стаціонар. і пересув. джерел забруднення та їх фіз. характеристик, погод. умов, рельєфу, ефективності природоохорон. заходів. Нинішнє законодавство передбачає впровадження системи організац. механізмів та держ. контролю за проведенням комплексу охорон. заходів, зокрема застосування сучас. маловідход. технологій та високоефектив. засобів очищення. У зв’язку з тим, що повітр. маси переміщуються на великі відстані, атмосферні процеси є одним із осн. механізмів перенесення забруднювачів і перетворення локал. впливу людини на довкілля на глобал. зміни природ. умов. Тому розроблення і впровадження заходів щодо охорони атмосфер. повітря є важливою проблемою нац. і міжнар. рівнів. Контроль за кількіс. і якісним складом викидів в атмосферу здійснюється у системі Гідрометеорологічної служби України. Питання З. а. п. регулюються Законом України «Про охорону атмосферного повітря» (1992, зі змінами – 2001), а також низкою уряд. постанов. Україна приєднується до більшості міжнар. конвенцій, бере активну участь у конф., що стосуються З. а. п. і пов’яз. з ним глобал. потепління (Кіот. протокол, 1997; 15-а конф. ООН, Копенгаґен, 2009).
Объяснение:
Лошадь, которая выиграла скачки, оказывается фальшивым рысаком. Её отвозят в глубинку и кормят отравленным зерном. Животное умирает в муках.
Изумруд — рослая беговая лошадь с ногами и телом безупречных форм. Он живёт в конюшне вместе с другими беговыми жеребцами, которые не терпят друг друга. Несколько дней назад, из-за недостатка места, к ним в конюшню поселяют молодую кобылу, и неприязнь между жеребцами усиливается.
Изумруда тщательно готовят к соревнованиям. Главный наездник конюшни, англичанин, которого одинаково боятся и уважают и люди, и лошади, проверяет, готов, ли Изумруд. Бега начинаются. Под руководством англичанина Изумруд выигрывает.
Через несколько минут распряжённого Изумруда приводят к трибунам. Люди тесно обступают лошадь, рассматривают его ноги, бока, шерсть, кричат, что это фальшивый рысак, поддельная лошадь, обман и мошенничество, и требуют вернуть деньги назад.
Ничего не понимающего Изумруда — ведь он выиграл — отводят назад в конюшню. Идут скучные дни. Приходят какие-то люди, осматривают его ноги, зубы, трут шерсть и кричат друг на друга. Потом выводят из конюшни и долго-долго ведут по каким-то улицам, приводят на вокзал, сажают в вагон, привозят в какую-то деревню и запирают в конюшне, отдельно от других лошадей. И снова какие-то люди осматривают его. Главный в этой конюшне человек, к которому Изумруд испытывает неподдельный ужас. Однажды этот человек кладёт ему в кормушку овёс странного вкуса. Изумруд чувствует в животе резь, которая увеличивается с каждой минутой. Наконец она становится нестерпимой, перед глазами кружатся огненные колёса, тело становится дряблым, ноги подкашиваются, и жеребец падает. Какая-то сила несёт его вниз, в глубокую, холодную яму. Ухо его ещё улавливает грубый человеческий окрик, но он уже не чувствует, как его толкают в бок каблуком.
