Кажуть, якби з планети Земля вилітав на інші планети якийсь вигаданий зореліт, то його обов’язково спорядили б картиною Леонардо да Вінчі “Джоконда”. Це для того, щоб люди на іншій планеті могли мати уявлення про нашу культуру, про духовність. Але ж картина була написана 1503 року!
Невже за цей час нічого кращого людство не придумало? Пройшло більш ніж 500 років!
Мені здається, що є багато нових творів мистецтва, науки, які можна було б показати інопланетянам. Але з іншого боку, якщо вже 500 років люди зачаровуються Джокондою, то в ній
є щось величне й загадкове. Напевне, усе, що створили люди (пам’ятники, музеї, ракети, хмарочоси), – це історія, і її потрібно берегти. Бредбері застерігає нас від надмірної самовпевненості. Прогрес – це добре, але не треба забувати про небезпеку від швидкого розвитку цивілізації.
По телевізору іноді я бачу, як люди нищать нашу природу. Зрубують дерева, а від цього змінюється рельєф. І це небезпечно. Люди викидають дуже багато сміття, яке шкодить землі. Навіть їжа тепер стала не справжньою, а порошковою.
В оповіданні “Усмішка” показано, як люди засуджують цивілізацію, бо вона принесла їм багато горя. Ми маємо зберегти все те добре, що зробили люди на нашій планеті, і маємо не допустити знищення нашої природи та Всесвіту.
Анам тілі
Қадірлі, бағасы алтын анам тілі,
Сенімен бағаланған балаң түрі.
Төрт бөліп түн ұйқысын жұбатам деп,
Сенімен әлдилеген анам мені.
Бесікте белім буып бітіскемін,
Сөйлесіп шешем жүнін түтіскемін.
«Апа», - деп, «Ә», - деп жылап, аузымды ашып,
Емшектен еңбек қылып сүт ішкемін.
Маңымды сеніменен танығамын,
Сеніменен қуанып, налығамын.
Дене ауырлап, жан жалқау тартқан шақта,
«Уһ» деп шаршап, дем алып шалығамын.
Тілегенім, қорыққаным – бәрі де сен,
Сасқанда да жармасам ойбайыңмен.
Апкәусар болса дағы ұжмақтағы,
Тәттілікті көрмеспін сенімен тең. (І.Жансүгіров. 1921)
Объяснение:
