Антон Павлович Чехов увійшов в історію російської та світової літератури як найвидатніший майстер короткого оповідання. На його думку, одна з найважливіших проблем людського суспільства — проблема щастя людей. Чехов ставить питання про необхідність зміни суспільства, в якому порядні люди не можуть бути щасливими.
В оповіданні "Дама з собачкою" щастя — це любов. Герої оповідання, що покохали один одного, одружені, мають сім'ї, тому вони не можуть зустрічатись відкрито. Але на своєму шляху до щастя вони мають намір подолати всі перешкоди.
Герой оповідання, Гуров, одружився дуже рано, мав трьох дітей, жінку свою не любив, постійно зраджував її. І тому до жінок ставився як до осіб "нижчої раси". Ганна Сергіївна не те щоб не кохала свого чоловіка, вона навіть не поважала його, вважала лакеєм. Існування цих двох людей до зустрічі було безцільним, бездуховним, одноманітним.
Грошей на навчання не було, тому Родарі навчався в духовній семінарії, так як учнів там й годували, і одягали. У 17 років почав викладати в початкових класах місцевих сільських шкіл. Йому подобалося працювати з дітьми, придумувати для своїх учнів забавні і повчальні історії. В Італії Джанні Родарі довгий час залишався невідомий як письменник, та й сам себе він сприймав лише як журналіста. Джанні Родарі був атеїстом. У 1967 році літератора визнали найкращим письменником Італії, а в 1970-му він отримав найпрестижнішу премію Ханса Крістіана Андерсена і став всесвітньо відомий.Як писав Джанні Родарі в своїй єдиній книжці для дорослих ( «Граматика фантазії»), «в дійсність можна увійти з головного входу, а можна влізти в неї – і це куди забавніше – через кватирку». Сам він так завжди і робив. За казками Джанні Родарі знято кілька картин і створено більше десятка мультфільмів. В останні роки свого життя, він вже нічого не писав, але продовжував активно займатися просвітницькою роботою серед дітей.Майбутній літератор рано втратив батька: власник невеликої пекарні Джузеппе помер, коли синові було близько десяти. У дитинстві Родарі часто хворів, але вже з раннього віку стало ясно, що хлопчикові подобається творчість: він із задоволенням малював, грав на скрипці, писав вірші і багато читав. У дитинстві мріяв стати художником, потім захоплювався музикою, а пізніше мріяв стати винахідником іграшок. І не звичайних, а зовсім нових, неймовірних, які б змогли бути цікавими дуже довго. Джанні три роки присвятив грі на скрипці.
