Відповідь:
Під час гри у дворі до дитини підходить ровесник і каже: «Недалеко звідси побудували нове спортивне містечко. Підемо подивимося ». Відповідь: «Спочатку мені потрібно запитати дозволу у батьків». Незнайомець продовжує: «Я думав, що ти вже досить великий (велика), а тобі, виявляється, мама не дозволяє. Тобі слабо? ». Відповідь: «Мені не слабо. Я піднімуся додому і попереджу батьків, що піду на спортивне містечко». Після цього дитина швидко відходить на безпечну відстань і йде додому, перевіряючи, чи не переслідує його незнайомець. Після його розповіді батькам варто спуститися у двір і перевірити отриману від нього інформацію.
Поруч з дитиною на вулиці зупиняється автомобіль, і незнайома жінка-водій, посміхаючись, просить: «Сядь, будь ласка, в машину і покажи дорогу до вулиці Липневої, а то я сильно спізнююся». Відповідь: «Вибачте, не можу вам до Ваша дитина швидко відходить від машини на безпечну відстань, а потім іде в напрямку, протилежному ходу руху автомобіля, перевіряючи, чи не переслідує його жінка. А опинившись у безпечному місці (вдома або у дворі), розповідає про цей випадок батькам, вчителям або іншим знайомим дорослим.
Під час прогулянки у дворі до дитини підходить бабуся і просить: «До мені, будь ласка, підняти продукти в мою квартиру в сусідньому будинку на третьому поверсі». Правильна відповідь: «Вибачте, не можу вам до Зверніться по до до дорослих». Опинившись у безпеці, дитина, як і в інших випадках, оперативно зв'язується з батьками і розповідає їм про подію, дослівно переказуючи розмову з незнайомою людиною.
Пояснення:
Людина, яку я поважаю і на яку хочу бути схожим,— це моя мама. Вона завжди добра, ласкава. Моя мама дає мені хороші поради. І, часом, коли мами немає вдома і ні з ким поділитися своїм горем чи радістю, в мене ніби камінь на душі. Але, коли приходить мама, то горе, розділене з нею, — півгоря, а радість — подвійна радість.
Інколи, буває мама насварить мене за погану оцінку в школі або ще за якусь шкоду — я ображаюсь і, буває, навіть не розмовляю. Але частіше я буваю неправий. А коли розумію це, йду до мами і пере мама мене завжди вибачає, як би я не провинився.
Одного разу я уявив, що мами немає. Як тоді склалося б моє життя? Про це страшно навіть подумати. І я зробив висновок, що мама — це все: і радість, і доброта, і розуміння, і розрада, і все-все на цьому світі.
Я хочу бачити свою маму завжди щасливою, радісною, ніжною і доброю. А інакше не може й бути.
