Город Ижевск – столица Удмуртской Республики.
История города непосредственно связана с промышленным производством. Ижевск основан 10 апреля 1760 года. Тогда началось сооружение корпусов железоделательного завода графа П.И. Шувалова и плотины через реку Иж. В 1763 году на заводе было получено первое кричное железо, его монопольными потребителями стали Тульский оружейный завод, Петербургский, Брянский и Варшавский арсеналы и Черноморское Адмиралтейство.
«Второе рождение» Ижевска произошло 10 июня 1807 года, когда выдающийся горный инженер и талантливый организатор А.Ф. Дерябин основал оружейный завод, третий в России после Тульского и Сестрорецкого. Поселок при заводе быстро разрастался. К 1863 году в заводском селении насчитывалось уже более 22 тысяч жителей.
„Лиш боротись — значить жить“ (Іван Франко)
Село Нагуєвичі Дрогобицького повіту у Східній Галичині (тепер Львівська область) купається у квітучих садах, липах, квітниках, а навколо його оточують споконвічні зелені діброви, лани. У цьому чарівному куточку України 27 серпня 1856 року в родині коваля народився Іван Якович Франко. Його рідна земля благотворно впливала на світосприймання майбутнього письменника, поетичний образ і свої дитячі враження від якої він згодом змалював в оповіданнях „Микитичів дуб“, „Малий Мирон“, „Під оборогом“.
Незабутнє враження на хлопця справила батьківська кузня, до якої приходили люди, оповідали про події і свої житейські історії, до яких дослухався малий Івась. Так, на основі цих розповідей постануть бориславські оповідання. В автобіографічній новелі „У кузні“ Іван Франко писав: „На дні моїх споминів і досі горить той маленький, але міцний огонь. У ньому пролизуються сині, червоні та золото-білі промені, жевріє і яриться в його глибині щось іще більше, промінясте... Се огонь у кузні мого батька. І мені здається, що запас його я взяв дитиною в свою душу на далеку мандрівку життя. І що він не погас і досі“. Батько прищепив хлопцеві трудолюбство, наполегливість у досягненні мети, а мати — щедрість душі, доброту, любов до краси, народної пісні: „Пісні ті стали красою єдиною / бідного мого, тяжкого життя“
