“Що важливіше в нашому житті: дружба чи кохання?”
Це питання, я переконаний, не раз турбувало кожного з нас. А, навіть, якщо не кожного, то принаймні більшу половину. Аби дати відповідь на це провокативне та складне запитання, потрібно добре поміркувати, зважити всі “за” і “проти”.
Ніхто не буде сперечатися, що кохання – прекрасне почуття, особливо, якщо воно взаємне та щире. І, якщо воно таки присутнє в житті людини, то його варто цінувати та берегти. Закохана людина не помічає нічого і нікого довкола. Центром всесвіту для неї стає кохана половинка.
Але перш ніж признаватися
в коханні потрібно добре подумати чи дійсно це почуття є справжнім і відданим чи не є це просто тимчасовим захопленням. У молодому віці симпатія швидко спалахує, але, нажаль, в багатьох випадках так само швидко згасає, тому це швидкоплинне почуття не варто плутати з коханням.
А друзі, хто вони? Впевнений, що це люди, які підтримують нас повсякчас, навіть після розчарування в стосунках. Справжні друзі ніколи не залишать тебе на одинці з життєвими труднощами та проблемами, завжди прийдуть на до , підтримають і дадуть розраду. Любов приходить і минає, а друзі залишаються.
Саме вони допомагають залікувати сердечні
рани в моменти зневіри та пригніченості. Над цим варто задуматися.
Таким чином, для кожного відповідь на питання, що ж є важливішим дружба чи кохання своя, але для мене вона є такою – нізащо не можна проміняти справжню дружбу на захопленість протилежною статтю.
Объяснение:
тебе поставят 10(личный опыт)
Григ пишет музыку для Дагни больше месяца. Как бы ни был богат наш язык, невозможно передать словами музыку, в которой воспевается чудесная прелесть девичества.
В восемнадцать лет Дагни оканчивает школу. Отец отправляет её в гости к своей сестре Магде. Магда служит театральной портнихой, а её муж Нильс — парикмахером в том же театре. Супруги живут в маленькой комнате под крышей театра, где скопилось множество театральных вещей: парчи, шелка, тюля, париков, вееров. Всё это тётушка Магда подшивает, чинит, чистит и гладит. Дагни часто ходит в театр. Спектакли производят на девушку слишком сильное впечатление — она долго не может заснуть и даже плачет у себя в постели. Тогда тётушка Магда решает для разнообразия пойти на концерт.
В одну из белых ночей тёплого июня Дагни впервые слушает симфоническую музыку, которая производит на неё странное действие, вызывает множество картин, похожих на сон. Вдруг она вздрагивает — ей кажется, что мужчина во фраке, объявляющий программу концерта, назвал её имя. Мужчина повторяет: «Сейчас будет исполнена знаменитая музыкальная пьеса Эдварда Грига, посвящённая дочери лесника Хагерупа Педерсена Дагни Педерсен, по случаю того, что ей исполнилось восемнадцать лет». Дагни плачет от благодарности, а музыка поёт о её родных краях, зовёт за собой в ту страну, где ничто не может охладить любовь.
Музыка стихает, гремят аплодисменты. Дагни встаёт и быстро идёт к выходу из парка. Девушка жалеет, что Григ умер. Ей хочется побежать к нему навстречу, обнять за шею, прижаться мокрой от слёз щекой и сказать только одно слово !». Всё её существо охватывает «чувство красоты этого мира».
Объяснение:
как то так
