1. Не относится к видам рабочего времени: А) нормальная продолжительность рабочего времени
Б) сокращённая продолжительность рабочего времени
В) сверхурочная продолжительность рабочего времени
Г) неполное продолжительность рабочего времени
2. Продолжительность сверхурочной работы не должна превышать для работника:
А) 2-х часов в день и 100часов в год
Б) 4-х часов в течение 2-х дней подряд и 120 часов в год
В) 2-х часов в течение 2-х дней подряд и 120 часов в год
Г) 4-х часов в неделю и 120 часов в год
3. Сокращённая продолжительность рабочего времени устанавливается:
А) работодателем
Б) работодателем по согласованию с работником
В) федеральным законодательством
Г) всеми нормативными правовыми актами
4. В рабочее время включаются:
А) перерывы для отдыха и питания
Б) специальные перерывы для обогревания и отдыха
В) отпуска
Г) выходные дни
5.Нормальная продолжительность рабочего времени составляет:
а) не свыше 40 часов;
б) 42 часа при согласии профсоюза;
в) 41 час при согласии местного органа труда.
6. Ночным считается временем:
а) с 22. 00 до 7. 00
б) с 22. 00 до 6.00
в) с 22. 00 до 5.00
7. Работодатель оплачивает работу работника, работающего на условиях неполного рабочего времени:
а) по своему усмотрению;
б) пропорционально отработанному времени или в зависимости от выполненного его объёма работ;
в) в зависимости от соглашения работодателя, профсоюза и местного органа по труду.

Пафос— ведущий эмоциональный настрой произведения.  Пафос рассказа «История болезни» направлен против бездушного отношения к людям, которые по какой-либо причине оказываются зависимы от воли, поведения и знаний других людей. М.М. Зощенко высмеивает издевательское безразличие    к    пациентам,    которое   демонстрирует   врачебный персонал, его герой борется за то, чтобы в нём увидели человека, а не вещь, которую складируют, выдают или обмывают. Писатель отстаивает право каждого человека на человеческое отношение. Плохо, когда люди превращают себя в вещи, но не менее плохо, когда они обращаются с другими людьми, как с вещами. Эта проблема нового, XX века, М.М. Зощенко хорошо её чувствует.

Объяснение:

Кіхота Ламанческій" може в популярній формі пояснити, що ж зараз відбувається в Росії і яке її може очікувати майбутнє. Мільйони людей ось уже багато років читають цей великий роман про забавного чоловічка, але не всі здогадуються про справжню сутність цього твору, яка полягає в наступному: за часів Сервантеса, Іспанія була великою і могутньою державою зі своєю сильною королівською владою, католицької релігією і культурою. Вона володіла величезними територіями на різних континентах Землі Про цю країну говорили " в ній ніколи не заходить сонце". Однак іспанська знати вкладала всі багатства і ресурси цієї країни тільки на будівництво кораблів, захоплення нових колоній з метою викачування золота. Всі, хто не був причетний до цього "колоніального бізнесу" животіли в злиднях. Сервантес розповів про подорож Дон-Кіхота з зубожілій країні і показав ще й моральне падіння народу як наслідок не тільки матеріального а й духовного зубожіння. І ця злидні панувала в країні, де підвали в замках синьйорів були забиті золотом.

Ну і що сьогодні являє собою Іспанія? Де її наука, культура, її багатства? землі і колонії?

Так себе- третьорозрядним країна з бідним циганським населенням. У порівнянні з Англією - взагалі нуль, з Німеччиною і Францією - теж пшик, ті хоч зберегли свою культуру і свій вплив в колоніях.

Сучасним читачам роману треба не тільки сміятися над головним героєм, а й задуматися про долю своєї країни.

Якщо по нинішній Росії відправити в подорож з Калінінграда до Камчатки якогось простачка Вась-Васич, що вірить в закон і справедливість, то я думаю, що літературний твір вийде не гірше, ніж "Дон Кіхот..." Сервантеса і комічних ситуацій з трагічним підтекстом буде набагато більше, ніж у іспанця.