Років 10 тому, повертаючись з братиком зі школи, зупинилися на розі будинку. Дивимося — дзеркальні вікна, але зазирнути в них можна було, тільки підстрибнувши (дрібні були зовсім). Ну ми і давай стрибати на місці. Увійшли в кураж. Корчимо пики, стрибаємо з диким нелюдським ревом. Скакали до тих пір, поки не вийшов суворий дядько в костюмі і не сказав нам: «Вибачте, але у нас тут, блін, нарада».
