«Свічечка букви Ї» Тема: звернення до дитини — майбутнього країни, яка повинна плекати і оберігати свічечку букви «І» і серпик букви «Є». Ідея: увіковічення рідної мови і бережливе ставлення до неї. Основна думка: доки є мова, доти існує нація. Нації вмирають не від інфаркту. Спочатку їм відбирає мову . Жанр: громадянська лірика. Римування: білий вірш. . Художні особливості твору. - Пестливі слова: свічечка, серпик, пальчики, ниточка, долоньки. - Епітети: «місячний серпик», «мова солов’їна». - Метафора: «місячний серпик зрізаний з неба». - Повтори: дитино. «Музика, що пішла» Тема: відтворення призначення музики в житті людини, зображення її подорожі у «звабній ночі». Ідея: возвеличення єдності людини і музики. Основна думка: звучання музики залежить від інструмента та натхнення її виконавця. Віршований розмір: ямб. Римування: перехресне. Художні особливості поезії. Метафори: «вона (музика) плелася в коси», «скрипка відвернулась пріч, сивина спадає з пліч», «вітер завиває». Епітети: «музика боса»; «непевна звабна ніч», «розхристані сліди». Повтори: «...в таку непевну, звабну ніч». Риторичні запитання: «Чом, скрипко, відвернулась пріч?», «Як музику пустила босув таку непевну, звабну ніч?» З янголом на плечі Тема: Зображення ліричного героя, якого ангел на плечі намагається уберегти від зла, жорстокості, лиха. Ідея: Возвеличення янгола, який є оберегом кожної людини. Основна думка: Янгол-охоронець — це те, що повинен мати автор поезії, будь-яка людина. Жанр: Філософська лірика, старосвітська балада. Віршований розмір: хорей. Художні засоби поезії. Порівняння: «йде лелійно, як дитя». Епітети: «вуста гарячі», «вітер вировий», «янгол ледь живий», «сірий маятник життя», «Ірод моровий». Метафори: «виє Ірод», «вітер віє», «маятник бухка», «не дихає свіча», «вуста дрижать». Повтори: «йде і йде», «при Господній при свічі», «із янголом на плечі».
Для становлення людської особистості велику роль відіграє знання свого минулого та ставлення до нього. Пишатися своїм минулим, перейматися його проблемами, продовжувати справу своїх пращурів чи, навпаки, соромитися, мовчати про нього як про невиліковну спадкову хворобу - ось питання, на які має відповідати історичний твір. Бо через кілька століть новонароджений Положишило може й не дізнатися про долю свого пращура чи, дізнавшись, засоромитися або не зрозуміти тих болей і радощів, якими жило минуле, а народ без минулого, ніби дерево без коріння, - легка здобич для невсипущого Зла. Історичний твір завжди був одним з найголовніших чинників пробудження національної свідомості народів. Історію треба знати, вивчати, аби творити сучасне й майбутнє, не повторюючи помилок попередників. У цьому й полягає мудрість історії. А історія українського народу була від самого початку надто кривавою. А чи не тому, що дух наш виснажився за довгі тисячоліття змагання за право існувати, жити; чи не тому наші сучасники втратили нині дух вольниці і непокори - дух життя, а не існування? Колись цей дух українцям піднімали кобзарі, а зараз цю функцію перейняли історичні твори, про колишніх героїв, непереможних уже в тому, що здатні на бунт, заряджаючи своєю енергією маси. І доки існує хоча б один такий бунтівник - народ буде жити, нація буде існувати. Потреба заглянути в глибину століть диктується необхідністю збагнути сенс забутих уроків історії, знайти в них живі і на дихаючі цінності, створені нашими
0,0(0 оценок)
Полный доступ
Позволит учиться лучше и быстрее. Неограниченный доступ к базе и ответам от экспертов и ai-bota
Оформи подписку
