Видами адвокатської діяльності є:
1) надання правової інформації, консультацій і роз’яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави;
2) складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру;
3) захист прав, свобод і законних інтересів підозрюваного, обвинуваченого, підсудного, засудженого, виправданого, особи, стосовно якої передбачається застосування примусових заходів медичного чи виховного характеру або вирішується питання про їх застосування у кримінальному провадженні.
4) надання правової до свідку у кримінальному провадженні;
5) представництво інтересів потерпілого під час розгляду справи про адміністративне правопорушення, прав і обов’язків потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача у кримінальному провадженні;
6) представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами;
7) представництво інтересів фізичних і юридичних осіб, держави, органів державної влади, органів місцевого самоврядування в іноземних, міжнародних судових органах, якщо інше не встановлено законодавством іноземних держав.
8) надання правової до під час виконання та відбування кримінальних покарань;
9) захист прав, свобод і законних інтересів викривача у зв’язку з повідомленням ним інформації про корупційне або пов’язане з корупцією правопорушення.
Поражение революционного крестьянско-плебейского движения сильно сузило социальную базу цвйнглианской реформации и в значительной степени предопределило её провинциальную ограниченность. Это сказалось, однако, не сразу. Последующие несколько лет ознаменовались довольно крупными успехами цвинглианской реформации в Швейцарии. В 1528 г. она была официально проведена в Берне, а затем в Базеле, Санкт-Галлене, Гларусе и Шафхаузене. Протестантские кантоны создали особую организацию внутри конфедерации и стали проводить согласованную политику. Окрылённые этими успехами сторонники Цвингли уже готовились приступить к объединению Швейцарии под главенством Цюриха. Однако эти планы цвинглианцев, лишившихся поддержки народных масс, встретили враждебное отношение со стороны лесных кантонов и недоверчивое — со стороны Берна, который опасался чрезмерного усиления Цюриха. В 1531 г. дело дошло до открытого военного столкновения Цюриха с пятью лесными кантонами. Цюрих вступил в войну неподготовленным и расколотым на враждебные группировки. Битва при Каппеле в 1531 г. закончилась полным военным поражением Цюриха. В бою пал и сам Цвингли. После этого союз протестантских кантонов распался, а проповедь цвинглианства в кантонах, оставшихся католическими, была воспрещена. Решение во о национальном объединении и укреплении национальной общности страны задержалось на целые столетия. Центр реформационной деятельности переместился в Женеву.
