в поезіях Верлена відсутні різкі, негармонійні звуки, звукосполучення, багато використано алітерацій (збігу приголосних) та асонансів (збігу дивовижно голосних) Поет поєднав звуки і почуття, слово і емоції. А сама французька мова напрочуд мелодійна, тому що в ній багато сонорних звуків. Саме у музичностi одна із причин складності перекладу верленовських віршів)
