Оксиды – бинарные соединения, в состав которых входит кислород в степени окисления -2.
Названия оксидов строятся по следующим правилам систематической номенклатуры:
1) Сначала указывают слово оксид, после него, в родительном падеже, – название второго элемента.
2) Если элемент, образующий оксид, имеет единственную валентность, то её в названии оксида можно не указывать. Если же элемент имеет переменную валентность и образует несколько оксидов, то валентность элемента обязательно указывается римскими цифрами в скобках в конце записи названия оксида.
3) При записи химической формулы оксида кислород записывается на последнем месте.
Оксиды делятся на две большие группы: солеобразующие и несолеобразующие.
Несолеобразующими называют оксиды, которые не вступают во взаимодействие ни с щелочами, ни с кислотами и не образуют солей. Эти оксиды образованы неметаллами.
Несолеобразующих оксидов немного, их необходимо запомнить: N2O, NO, CO, SiO.
Солеобразующими называют оксиды взаимодействовать с кислотами или с основаниями с образованием солей.
Солеобразующие оксиды делятся на основные, кислотные и амфотерные оксиды.
Основные оксиды - оксиды, которым соответствуют основные гидроксиды (основания).
Основные оксиды образованы типичными металлами (щелочными, щелочноземельными, магнием), а также переходными металлами в низких степенях окисления (кроме ZnO).
Кислотные оксиды - оксиды, которым соответствуют кислотные гидроксиды (кислоты).
Кислотные оксиды образованы неметаллами (за исключением несолеобразующих оксидов N2O, NO, CO, SiO), а также переходными металлами в высоких степенях окисления.
Амфотерными называются оксиды, которые в зависимости от условий проявляют основные или кислотные свойства. Им соответствуют амфотерные гидроксиды.
К амфотерным оксидам относятся оксид бериллия ВеО, оксид алюминия Al2O3, оксид цинка ZnO, а также оксиды переходных металлов в промежуточных степенях окисления.
Основные оксиды взаимодействуют с кислотами с образованием соли и воды. Это оксиды металлов (кроме некоторых переходных металлов в высших степенях окисления), твердые вещества.
Основным оксидам соответствуют основания, в которых металл имеет такую же степень окисления, как в оксиде, при этом степень окисления равна числу гидроксильных групп.
Оксиду соответствует кислота в случае, если степень окисления элемента в обоих соединениях одинакова, при этом степень окисления кислотного остатка равна количеству атомов водорода.
Если элемент в оксиде проявляет степень окисления, отличную от той, которую он проявляет в кислоте, такой оксид является несолеобразующим!
Объяснение:
Объяснение:
1. Нездорова екологія, несприятливі фактори.
Вихлопи від автомобілів, викиди з заводських труб формують мілкодисперсний, маслянистий пил, який осідає на всіх предметах. Волосся перестають добре дихати і вимагають частого миття. Особливо це відчувається в Великобританії - містах з великою кількістю населення.
Фотодія у вигляді ультрафіолетових променів небезпечна глибоким проникненням. Вона здатна не тільки діяти зовні, але і досягати фолікул.
Морська вода в поєднанні з вітром теж не принесе користі волоссю. Ослаблені сольовим складом, вони вимагають відновлювальних процедур. Саме тому восени пропонується активне живлення і зволоження, здатне привести шевелюру в належний вигляд.
Хлорована вода в басейні висушує пасма, роблячи їх ламкими. Аналогічно діють і камери з автозагаром, навіть якщо шевелюра прикрита.
2. Неправильний догляд.
Шампунь, пріоритетом в покупці якого стала низька вартість, здатний додати жирності, сухості і лупи. Миття волосся складами з високим вмістом лугу призводить до відкривання і підйому лусочок, які залишаються в новому положенні. Дещо, відсотків 30, вдається «пригладити» кондиціонером, а інша частина служить відкритим каналом для проникнення пилу і шкідливих речовин до кортексу.
Енергійне розчісування в мокрому спутанном вигляді призводить до надмірного виривання волосків.
Оперативна сушка гарячим феном. Значний перепад температур між шкірою голови і нагрітим повітряним потоком несприятливий для шевелюри.
Завивка щипцями вологого волосся. Розташований в стрижні кортекс після миття набухає від води. При подачі гарячого, спрямованого повітряного струменя кутикула починає стискатися, а кортекс, набуваючи збільшені розміри, тисне на волосся зсередини. Різниця між шкірою голови і перукарським інструментом складає близько 180 ˚. Підсумком стає розрив кутикули, що відразу позначається на міцності і пружності колоса.
Використання занадто тугих гумок, шпильок, «тягнуть» пасма, робить негативний вплив на стан кутикули.
Маніпуляції з волоссям, викликані їх підкручуванням (перманент), забарвленням, випрямленням, не є нешкідливими, навіть якщо виробник складу буде згадувати про це. Окислюючі компоненти безпосередньо впливають на природний білок волосся, розриваючи молекулярні зв'язки для отримання нової фактури зачіски. Волосся отримують надлишкову сухість, підвищену пористість, що неможливо повністю усунути. Найгірше, коли волосся виявляються перепаленими і обламуються в верхній частині.
3. Індивідуальні особливості.
Вроджена густота і стан волосся, вплив ліків, що приймаються, режим харчування, перенесені стреси, вікове витончення і випадання впливають на якість і здоров'я вашої шевелюри.
Волосся - одна зі складових краси людини. Берегти їх треба з ранніх років і до глибокої старості.
