ответ
Жираф Муравей Акула
Объяснение:
До середины века зоологи всерьез думали, что жирафы вообще не спят. Потом оказалось, что спят, но около получаса в день. Они просто периодически дремлют, восстанавливая силы.
Муравьи вообще никогда не спят. Все свои 7-10 дней жизни эти насекомые проводят в тяжких трудах, после чего состариваются и погибают.
Про акул тоже когда-то говорили, что они никогда не спят. Просто потому, что для дыхания акулам приходится постоянно двигаться - прокачивать воду через жабры. Их врожденные челюстные мышцы с этим не справляются.
Объяснение:
БИЛИНА ЯК ЖАНР ДАВНЬОРУСЬКОЇ ЛІТЕРАТУРИ - БИЛИНИ І БАЛАДИ
І великими, і малими ділами можна заслужити милість Божу.
Володимир Мономах. «Повчання дітям»
Поетичне відображення історії Київської Русі в билинах. Понад десять століть тому в Києві, столиці Київської Русі, як і тепер, виблискували на сонці куполи церков і було чути малинові дзвони... Біля палацу князя Володимира збиралися гості з різних земель, купці й простий народ. Вулиці й площі наповнювалися людом, для якого гуслярі голосно співали пісні про перемогу княжої дружини над ворогами, героїчні діяння руських воїнів і мудре правління князя.
Ці пісні називали билинами (з давньорос. быль — те, що було), або старинами, чи старинками.
У билинах трапляються імена реальних історичних діячів. В образі билинного князя Володимира (Володимир Красне Сонечко) поєдналися риси київських князів Володимира Святославича (бл. 960-1015, за його правління в 988 р. відбулося хрещення Русі) і Володимира Мономаха (1053-1125, під час його правління відбулося зміцнення держави).
Зауважте
Билини передавали з вуст в уста, від покоління до покоління. Давно минули ті часи, а в билинах назавжди закарбувались історичні події, пов’язані із зміцненням Київської Русі, а також дух наших пращурів, які прагнули свободи, миру та світлого ідеалу.
У билинному епосі також діють реальні князі Вольга (Олег) Святославич, Добриня, Гліб, Всеслав Полоцький, бояри Ставр і Путята, купець Садко та ін. Згадуються половецькі хани Шарукан (Шарк-великан, Кудреван), його син Отрак і внук Кончак (Коньшак), хан Сугра, Тугоркан (Тугарин-Змій), татарські хани Батий і Калин-цар. Ці імена історичних діячів уможливили визначення хронологічних меж сюжетів билин — приблизно 975- 1240-і роки. У билинах ідеться про військові походи київських князів, їхню боротьбу з кочовими племенами, що загрожували Київській Русі (печеніги, половці, татари та ін.), а також про інші аспекти тогочасного буття — працю, торгівлю, мистецтво. Билини мали на меті укріпити дух народу, об’єднати людей різних соціальних станів довкола рідної держави.
Географія билин досить широка й конкретна. Київ, Чернігів, Новгород, Муром і південні краї — місце дії в багатьох билинах. Інколи в них згадуються «заморські землі» — Цар- град (або Візантій, Константинополь, нині Стамбул), Єрусалим. Однак, які б історичні події не були взяті за основу билин, які б реальні імена й місця не згадувалися, вони обов’язково переосмислювалися народними співцями, котрі давали легендарне трактування тому, що колись відбувалося в Київській Русі.
Характерні ознаки билин. Билини стали втіленням історичного минулого, народного духу, думок і прагнень людей Київської Русі. У билинах у казковій, напівфантастичній формі знайшли відтворення уявлення народу про добро і зло, війну і мир, ідеальних героїв, працю, державну владу, місце людини на землі. Не випадково персонажі билин, як і в казках, поділяються на позитивних і негативних. Позитивні герої (Ілля Муромець, Микула Селянинович, Альоша Попович, Добриня та ін.) відстоюють добро й справедливість. Вони не прагнуть воювати, але за необхідності беруть у руки меч і захищають руську землю. Негативні персонажі (Калин-цар, Соловей-Розбійник, Змій Горинич та ін.), навпаки, несуть зло: вони загрожують миру й спокою людей, заважають їхній вільній праці, а тому однозначно засуджуються билинними співцями.
