чупакабра - неизвестное науке существо, персонаж городской легенды. Согласно легенде, чупакабра убивает животных (преимущественно коз) и высасывает у них кровь. Чупакабра часто становится героем художественных фильмов, сериалов, книг[1] и мультфильмов.
Достоверных сведений о существовании чупакабры нет. Тем не менее, СМИ периодически распространяют свидетельства очевидцев, якобы видевших чупакабру, поступающие из различных регионов. Зачастую за «чупакабру» принимают животных (собак, койотов, лисиц, шакалов), видоизменённых в результате болезней или мутаций
История
Городская легенда о чупакабре берёт своё начало в 1950-х годах, когда в Пуэрто-Рико обнаружили нескольких мёртвых коз, у которых якобы была высосана кровь. В середине 1990-х годов легенда приобрела широкое распространение, в основном благодаря телевидению и интернету . В 1995 году, по всей видимости, под впечатлением от фильма «Особь» появились описания чупакабры как двуногого существа высотой около метра, покрытого светлыми волосами и с торчащими из боков шипами В начале 2000-х годов чупакабру уже описывали преимущественно как четвероногое существо, похожее на собаку или койота с клыками и свиной мордой].
Объяснение:
вот
Через все життя Тарас Григорович проніс палку любов до народних пісень, які чув змалечку: мати співала колискові, дід – історичні, батько – чумацькі, сестра Катерина – ліричні. У народній пісні Шевченко знаходив розраду і відчував втіху й задоволення. Шевченко мав голос приємного сріблястого тембру –
тенор. Його улюбленими піснями були «Ой, зійди, зійди, зіронько та вечірняя», «Та нема в світі гірш нікому», «Тяжко-важко в світі жити», «Ой, у степу могила», «Та забіліли сніги», «Тече річка невеличка».
Видатний композитор Петро Чайковський, дід якого був козацького роду на прізвище Чайка, зазначав: «Бувають щасливо обдаровані натури і бувають так само щасливо обдаровані народи. Я бачив такий народ, народ-музикант – це українці».
Необхідно відзначити, що Шевченко все життя також збирав і записував українські народні пісні, а деколи і сам створював мелодії до своїх віршів (пісня «Ой, повій, вітре, з великого лугу та розвій нашу тугу»). Поет записував тексти пісень, а щодо мелодій, то завдяки своїй природній музичній обдарованості, швидко їх схоплював і засвоював напам’ять. Він був одним з перших фольклористів, який зумів побачити в народній пісні феномен української нації.
Объяснение:
