Какая характеристика НЕ присуща чешским купонам (купонным книжкам)?
3) предосталялись всем бесплатно
(Нет. Приватизационные купоны мог купить любой совершеннолетний гражданин за чисто символическую цену. Стоимость купонной книжки составляла примерно 25 % от средней месячной заработной платы).
Объяснение:
чешские купоны
1) были именными (Верно: в ней указаны фамилия, имя, адрес, личный номер)
2) не подлежали свободной купле-продаже (Верно: по закону купоны мог использовать только получивший их гражданин, а не человек, которому эти купоны могли были переданы или проданы. Соответственно, покупать купоны у другого лица не имело смысла.)
4) предосталялись только совершеннолетним гражданам ЧСФР, уплатившим государственную пошлину. (Верно: Каждый гражданин, достигший 18-летнего возраста, мог купить купонную книжку, содержащую несколько купонов на общую сумму в (или 1000 чеков инвестиционных "денег" с ограниченным сроком платежа, - внеся регистрационный взнос в размере чуть больше 1000 крон)
Объяснение:
Гумані́зм епо́хи Відро́дження, Ренеса́нсний гуманізм, також класи́чний гуманізм — європейський інтелектуальний рух, що є одним з визначальних компонентів Ренесансу як історичної й культурної епохи, основною ідеєю якого було поліпшення людської природи через вивчення античної літератури.
Виник у Флоренції в середині XIV століття, існував до середини XVI століття; з кінця XV століття поширився на Німеччину, Францію, Нідерланди, Англію, і меншою мірою на Австрію, Швейцарію, Іспанію, Португалію, Польщу, Моравію, Богемію, Угорщину, Хорватію та інші країни.
Зародження гуманізму пов'язують з іменем поета й мислителя Франческо Петрарки (1304–1374). Гуманізм був насамперед тницьким рухом, що надавав першочергового значення літературі. Гуманістична освіта, на думку гуманістів, мала сприяти всебічному розвиткові особистості: знання мали поєднуватися з чеснотами, правдивий зміст з довершеною мовною формою, тож центральну роль в гуманістичній освіті мали відігравати літературознавство й мовознавство.
Важливою ознакою гуманізму епохи Відродження було відчуття приналежності до справді нової епохи, потреба відмежуватися від минулих століть. Це минуле, яке у той час почали називати Середньовіччям, відкидалося представниками гуманізму, як меншовартісне у порівнянні з античною епохою, яку гуманісти сприймали за взірець і бажану норму для всіх сфер людської діяльності. Чи не найголовнішою метою гуманістів було відродження прямого культурного зв'язку з античністю. Звідси випливала вимога до орієнтації на автентичні античні джерела, що знайшла своє лаконічне визначення в латинському вислові ad fontes (тобто «до джерел»).
Зміст
