Людське життя непередбачуване і швидкоплинне. Кожен з нас коли-небудь замислювався, чого ж він хоче досягти у житті. І найперша відповідь, яка приходить – хочу бути щасливим.
Та що ж таке щастя? Багато хто мріє про успішне життя, кар`єру, сім`ю, злагоду і довір`я… Та немало людей прагнуть просто грошей, багатства і влади – це також їхній вибір, і він має право на існування. Як на мене, щастя – це коли в тебе велика родина, лад і добробут у ній, твої близькі живі і здорові… Ось таке повинно бути щастя. Саме про нього я мрію.
Сенс людського життя, призначення людин на землі, її морально-етичний вибір – ці всі питання хвилюють кожного з нас. Ми всі робимо вибір. Для багатьох мрії так і залишаються мріями. Але ж над ними треба працювати, щоб вони втілилися у життя, а не загубилися у часовому просторі. У мене також є мрія, чи, можливо, мета у житті, до якої я прагну. Полягає вона у тому, щоб отримати гарну освіту, влаштуватися на хорошу роботу, створити власну родину і, нарешті, відреставрувати будинок, у якому я народилася і пройшло моє дитинство.
Не буду говорити, що не хочу багатства чи визнання. Кожен з нас мріє про краще життя. Але не хочу, щоб вони стали моєю єдиною життєвою метою. Адже найголвніше – залишатися людиною. Людиною, яка вміє співпереживати і співчувати, яка може безкорисливо до ншому. Також призначення людської істоти я вбачаю в тому,б щоб розвиватися. Звичайно, ми отримуємо освіту, але на цьому не слід зупинятися. Освіту треба продовжувати у вищих навчальних закладах, займатися самоосвітою. Недарма кажуть, що навчатися ніколи не пізно.
Але річ не лише в освіті. Я вважаю, що розвиватися потрібно і в інших галузях життя, мабуть, в усіх. Читати книжки класиків і сучасних авторів, слухати різну музику, знайти своє хоббі, адже воно також допомагає відкрити у собі щось нове, чомусь навчитися. Навіть у роботі за своєю спеціальністю необхідно вдосконалюватися. Недарма вчителів, медиків та фармацевтів кожні п`ять рокі відправляють на курси підвищення кваліфікації – так вони дізнаються про щось нове у своїй професії, поглиблюють і вдосконалюють свої знання. Як кажуть, немає межі досконалості…
Ще я, як і кожен громадянин нашої держави, мрію про мир і спокій у ній. Хочу, щоб моя країна була успішною і процвітаючою і буду намагатися прикласти до цьго всі зусилля. Адже я не усвідомлюю себе без моєї Батьківщини, і все, чого я хочу досягти у житті, пов`язане з нею.
Тож я прагну, щоб світ, у якому я живу, став кращим, прагну самореалізуватися та самовдосконалитися, знайти своє місце у ньому.
Волейбол — спортивная командная игра, в которой 2 команды на площадке, разделенной сеткой, пытаются направить на сторону соперника мяч так, что он упал на площадку противника, либо же, чтобы противник допустил ошибку. В каждой команде 12 человек, из них 6 играющих и 6 на замене. В 1947 году основали Международную федерацию волейбола, которая объединила 220 национальных федераций. С 1964 года его включили в программу Олимпийских игр. История волейбола кратко Некоторые исследователи считают родоначальником волейбола некого Халстеда, американца из Спрингфилда. Он в 1866 году пропагандировал игру «летающего мяча», которую Халстед назвал волейболом. Но история этого вида спорта началась значительно раньше. Еще в хрониках римских летописцев (III век до н.э.) упоминается об игре, которая издалека напоминает волейбол. До нашего времени дошли и правила игры, написанные в 1500 году. Тогда она называлась «фаустбол»: площадка 90х20 м была разделена каменной невысокой стеной, на ней 2 команды (3-6 игроков) пытались на сторону соперников перебить через стену мяч. Горю Кадырова соболезнуют все: прискорбная весть шокировала людей Подробнее Фаустбол быстро стал популярным во Франции, Германии, Швейцарии, Дании и Австрии. Изменялись только правила и игровая площадка. Состав команды строго определился в 5 человек. Игроки перебивали мяч через шнур предплечьем или кулаком. Фаустбол длился 2 тайма по 15 мин. Как видите, история волейбола началась очень давно, но официально ее исчисление начинается с ХХ века, с момента обнародования его правил. Конечно, они постоянно усовершенствуются и меняются. Датой рождения данного вида спорта считается 1895 год. Преподаватель физкультуры Гелиокского колледжа Уильям Дж. Морган объявил о том, что изобрел игру волейбол и разработал правила, которые вошли в обиход с 1897 года. Хотя назвал он игру не волейбол, а минтонет. 28 июля 1923 года в Москве первый матч по волейболу между мужскими командами. В 1927 году издалась книга по волейболу «Волейбол и кулачный мяч» Макрушева. Через год этот вид спорта включили в программу соревнований Всесоюзной спартакиады. В 1964 году первый волейбольный Олимпийский турнир в Токио. В нем брали участие 10 мужских и 6 женских команд.
