Кого вважають доброю людиною? Того, хто поступається місцем у транспорті старшим, того, хто допомагає нести бабусі тяжку сумку, того, хто допоміг другові у скрутному становищі? Взагалі-то так. Але доброта, як на мене, не однозначне поняття.
З дитинства нас намагаються виховувати в атмосфері доброти та любові, вчать відповідати добром на добро. Але ж нам не завжди так відповідають. Навіть турецька приказка повчає: “Бережися того, кому ти зробив добро”.
Мені пригадуються рядки з книги відомого хірурга М. Амосова “Думки і серце”: “Коли людина робить добру справу, вона прагне за неї нагороди. Вона навіть не усвідомлює цього, але прагне. Не грошей, не подарунків, а простого вираження якихось відповідних почуттів. Але хворі не балують нас цим. Зробив лікар операцію, усе добре, а коли хворий виписується, навіть не скаже, попрощатися не зайде”.
Монументальність форм, експресивність, введення алегорій та символів, пишна декоративність орнаментики, парадність та урочистість, що притаманні бароко, знайшли відтворення в мистецтві України цього періоду. Злиття принципів бароко з національною народною традицією визначило своєрідність його українського варіанту.
Объяснение:
Монументальність форм, експресивність, введення алегорій та символів, пишна декоративність орнаментики, парадність та урочистість, що притаманні бароко, знайшли відтворення в мистецтві України цього періоду. Злиття принципів бароко з національною народною традицією визначило своєрідність його українського варіанту.
