Рецепты корейской кухни отличаются пикантностью и остротой. Поэтому важно помнить о специях: куркуме, красном и черном перце, молотом имбире, лавровом листе, шафране. Для приготовления корейского рамена понадобятся такие ингредиенты: мякоть свинины — 300 г лук — 2 шт. лапша «Рамен» — 1 уп. куриный бульон — 1 л соевый соус — 5 ст. л. чеснок — 2 зубка специи по вкусу.
Объяснение:Как правило, корейская еда готовится быстро. Рассмотрим, как приготовить корейский рамен в домашних условиях: Мякоть свинины промыть под холодной водой и нарезать кубиками среднего размера. Заправить ее специями, добавить мелко нарезанный чеснок, 2 ст. л. соевого соуса. Тщательно перемешать и оставить на 10–15 минут. В отдельной кастрюле довести до кипения бульон и добавить 3 ст. л. соевого соуса. В кипящий бульон добавить маринованное мясо и довести до полной готовности. После этого добавить лапшу и варить еще две минуты. Читайте больше: https://www.nur.kz/1596495-ramen-recept-koreyskiy.html
Відповідь:
Літературний багаж. Пригадайте, що таке міф. Які уявлення давніх людей нро закономірності життя, світ і будову Всесвіту відобразилися у вивчених вами міфах? Пригадайте давньоіндійський міф про золоте яйце.
Однією з найдавніших священних книг людства є Веди. Ця пам’ятка словесності стала підґрунтям мистецтва, релігії та філософії Давньої Індії. А створили її нащадки племен, що вторглися до Індії приблизно в середині II тис. до н.е. й називали себе аріями (тобто «благородними», «гідними»).
Написано Веди давньоіндійською літературною мовою - санскритом, яка є одним із джерел європейських мов, зокрема й української. Тому неважко зрозуміти, що санскритське слово «veda» означає «знання», «мудрість», адже походить від кореня «vid», як і українське «відати», «знати».
Згідно з віруваннями індуїстів, Веди - це одкровення богів, які були «яснопочуті» святими мудрецями далекого минулого й усно, у поетичній формі, передавалися з покоління в покоління. Згодом їх було записано. На думку дослідників, укладання Вед відбувалося протягом XVI-V ст. до н.е. Однак через нетривкість матеріалу, на якому відтворювали священні тексти (для цього використовували деревну кору та
пальмове листя), найдавніші манускрипти1, що збереглися до нашого часу, датують XI ст.
До Вед входять чотири збірки (сам-хіти): «Рігведа» - збірка гімнів; «Самаведа» - збірка пісень; <Яджурведа» - збірка жертовних формул, описів ритуалів; «Атхарваведа» — збірка магічних формул і заклинань.
Усі складові священної книги важливі: щоб здобути прихильність богів, їх треба уславити, і щонайліпше в піснях; жертвопринесення з’єднує земний світ зі світом богів; і, звісно ж, треба знати заклинання, що до уникнути біди, хвороби, смерті. У цьому, власне, виявляється така особливість стародавньої літератури, як синкретичність -тобто неподільність, єдність різнорідних елементів.
Пояснення:
