А начиналось все так. У истоков удмуртской государственности стояла инициативная группа, состоявшая из удмуртов и возглавляемая большевиком Трофимом Кузьмичом Борисовым. Она и являлась организатором I Всероссийского съезда удмуртов, проходившего 26-27 июня 1918 года в г. Елабуге.
На съезде развернулась большая дискуссия вокруг идеи создания удмуртской государственности, обсуждались предложения о вхождении Удмуртии в Татаро-Башкирскую республику, об образовании Урало-Волжских штатов, а также Прикамской губернии. Делегаты единодушно отклонили все предложения, кроме создания Прикамской губернии, которая объединила бы удмуртов, проживающих в Вятской, Казанской, Уфимской и Пермской губерниях.
Трофима Борисова на этом съезде не было, так как он находился в это время в Москве – участвовал в работе V Всероссийского съезда крестьянских депутатов. Но его позицию на съезде смог отстоять
М. П. Прокопьев. Как впоследствии писал И. А. Наговицин: «На I Всероссийском съезде удмуртов по многим вопросам были приняты решения в духе Советской власти». Так что не случайно именно М. П. Прокопьев постановлением Народного комиссариата по делам национальностей от 31 июля 1918 года «Об учреждении при Наркомате по делам национальностей удмуртского отдела» был назначен заведующим этим отделом. Но работе помешала Гражданская война.

Второй этап создания государственности Удмуртии относится к периоду, когда Прикамье было освобождено от белогвардейцев Колчака.
II Всероссийский съезд трудящихся удмуртов открылся 25 сентября 1919 года в Сарапуле. На нем присутствовало 109 делегатов — представителей восьми уездов пяти губерний (Вятской, Уфимской, Казанской, Пермской, Самарской).
Конечно, основным на съезде вновь являлся вопрос о создании удмуртской государственности. Но немаловажно и то, что на этом съезде было принято решение об образовании рабочего органа – комиссариата по вотским делам для централизации всей работы по
созданию Вотской республики, местом расположения которого был выбран Сарапул.
Съезд обязал Вотский комиссариат открыть курсы подготовки учителей и сельскохозяйственных работников, организовать книгоиздательское дело, а также издавать газеты во всех уездах. Печатным органом Вотского комиссариата стала газета «Гудыри».
Решения II съезда трудящихся удмуртов явились основой подъема национального самосознания удмуртского народа.
С назначением комиссаром Вотского комиссариата И. А. Наговицина, профессионального революционера с дореволюционным стажем, работа по созданию автономии удмуртского народа заметно активизировалась. Но в сознании многих людей еще не родилась окончательная форма ее существования. Что это будет: республика, область, губерния или трудовая коммуна? Многие предлагали организовать Прикамскую губернию и ввести в нее Сарапульский, Елабужский, Малмыжский, Мензелинский, Бирский, Осинский, Глазовский уезды. Тогда бы в эту губернию вошло более 400 тысяч компактно проживающих удмуртов. Но однозначного решения не было.

Большое значение в истории удмуртской государственности имела Всероссийская конференция удмуртов-коммунистов, которая состоялась также в Сарапуле 6-11 июня 1920 года. На повестке дня
стоял все тот же вопрос – создание удмуртской автономии. На конференции говорилось: «В связи с тем, что не определена удмуртская государственность, удмуртский народ лишен права на участие в строительстве Советской власти. Главным тормозом является его некультурность и отсталость. Большая часть удмуртского населения неграмотна. Единственный выход – самоопределение удмуртского народа путем создания Вотской автономной административной единицы».

15 июня 1920 года в Сарапуле открылся I Всероссийский съезд учителей-удмуртов. Идея автономизации также бурно обсуждалась на нем.

К этому времени на территории Удмуртии складывалась довольно сложная ситуация, когда существовал Удмуртский комиссариат, роль которого сводилась к просветительно-пропагандистским функциям, и существовали губернские, уездные, волостные органы Советской власти и комитеты РКП(б), обладающие всей полнотой реальной власти. Сарапульский уком партии, руководствуясь тем, что в городе находились некоторые советские органы губернского характера, требовал создания Прикамской губернии. В январе 1920 года председателем уисполкома Н. Турановым и председателем укома партии А. Агапитовым из Сарапула в Наркомнац и ЦК РКП(б) была направлена телеграмма: «Съезд председателей райпарткомов
и заседание уездного комитета партии высказался против не только присоединения уезда к Вотской республике, но и против образования самостоятельной вотской единицы вообще, принимая во внимание, что вотское население слишком разбросано и в большинстве своем
смешано с русскими крестьянами, также совершенно не интересуется своей нацией».
Такая позиция сыграла тогда решающую роль в том, что Сарапул не только не стал столицей Удмуртии, но и вообще, несмотря на экономические и этнические корни, не вошел в состав Удмуртии.

По-перше, не можна заворожено стояти і дивитися на величезну хвилю, як укопаний. Можливо, вам здасться ця рекомендація дивною: кому може прийти в голову стояти і дивитися? Але, як показує практика, багато хто саме так і робить. Чи то від жаху, чи то з цікавості.

По-друге, якщо цунамі вже дуже близько, просто бігти не до тому що хвиля рухається зі швидкістю 800 км на годину (швидкість літака), але чим ближче до берега, тим вона стає повільніше: швидкість знижується до 80 км на годину.

По-третє, якщо цунамі ще далеко, але про нього вже відомо, швидше за все, у вас є не більше 15-20 хвилин для того, щоб втекти. Тому замість того, щоб збирати свої речі, використовуйте час для втечі. Беріть тільки найнеобхідніше. Рятуйте не речі, а життя!

По-четверте, не варто бігти близько русел річок: саме русла річок при цунамі будуть розливатися в першу чергу.

Объяснение:

Відповідь:

Перший подвиг Геракла (короткий зміст)

Геракл задушив величезного немейського лева, який був народжений чудовиськами Тифоном і Єхидною і справляв спустошення в Арголиде. Стріли Геракла відскочили від товстої шкури лева, але герой оглушив звіра палицею і задушив руками. У пам’ять цього першого свого подвигу Геракл заснував Немейские ігри, які святкувалися на стародавньому Пелопоннесі раз на два роки. (Детальніше – див. В окремій статті Перший подвиг Геракла – Немейский лев.)

Другий подвиг Геракла (короткий зміст)

Геракл убив лернейську гідру – чудовисько з тілом змії і 9 головами дракона, яке виповзало з болота поблизу міста Лерни, вбивало людей і знищувало цілі стада. На місці кожної відрубаної героєм голови гідри виростали дві нові, поки помічник Геракла, Іолай, що не почав припікати гідрі шиї палаючими стовбурами дерев. Він же вбив і гігантського раку, який виліз з болота на до гідрі. У отруйної жовчі лернейской гідри Геракл вимочив свої стріли, зробивши їх смертельними. (Детальніше – див. В окремій статті Другий подвиг Геракла – Лернейська гідра.)

Стімфалійські птахи нападали на людей і худобу, розриваючи їх мідними кігтями і дзьобами. Крім того, вони кидали з висоти, як стріли, вбивчі бронзові пір’я. Богиня Афіна дала Гераклові два тимпана, звуками яких він сполохав птахів. Коли ті зграєю злетіли вгору, Геракл перестріляв частина їх з лука, а решта в жаху відлетіли до берегів Понта Евксинського (Чорного моря) і більше вже не повернулися до Греції. (Детальніше – див. В окремій статті Третій подвиг Геракла – Стімфалійські птахи.)

Четвертий подвиг Геракла (короткий зміст)

Керинейська лань із золотими рогами і мідними ногами, послана в покарання людям богинею Артемідою, ніколи не знаючи втоми, носилася по Аркадії і спустошувала поля. Геракл переслідував лань бігом цілий рік, досягнувши в гонитві за нею витоків Істра (Дунаю) на крайній півночі і потім повернувшись назад в Елладу. Тут Геракл поранив лань стрілою в ногу, зловив її і приніс живий до Еврісфея в Мікени. (Детальніше – див. В окремій статті Четвертий подвиг Геракла – Керинейська лань.)

П’ятий подвиг Геракла (короткий зміст)

Володів дивовижною силою Ерімантський кабан наводив жах на всі околиці. По дорозі на бій з ним Геракл відвідав свого друга, кентавра Тола. Той пригостив героя вином, розсердившись цим решти кентаврів, так як вино належало їм усім, а не одному Фолу. Кентаври кинулись на Геракла, але він стрільбою з лука примусив напали ховатися у кентавра Хірона. Переслідуючи кентаврів, Геракл увірвався в печеру Хірона і випадково вбив стрілою цього мудрого героя багатьох грецьких міфів. Знайшовши Ерімантський кабана, Геракл загнав його в глибокий сніг, і той загруз там. Герой відніс пов’язаного вепра в Мікени, де переляканий Еврисфей при вигляді цього чудовиська сховався в великий глек.

Шостий подвиг Геракла (короткий зміст)

Цар Еліди Авгий, син бога сонця Геліоса, отримав від батька численні стада білих і червоних биків. Його величезний обори не очищати 30 років. Геракл запропонував Авгію очистити стійло за день, попросивши натомість десяту частину його стад. Вважаючи, що герой не впорається з роботою за одну добу, Авгий погодився. Геракл перегородив греблею річки Алфей і Пенею і відвів їх воду на обори Авгия – весь гній був змитий з нього за день.

Жадібний Авгий не віддав Гераклові обіцяної плати за роботу. Через кілька років, вже звільнившись від служби в Еврісфея, Геракл зібрав військо, розбив Авгия і вбив його. Після цієї перемоги Геракл заснував в Еліді, у міста Піси, знамениті Олімпійські ігри.

Сьомий подвиг Геракла (короткий зміст)

Бог Посейдон дав критському цар Миносу прекрасного бика для принесення себе в жертву. Але Мінос залишив чудесного бика в своєму стаді, а в жертву Посейдону приніс іншого. Розгніваний бог наслав на бика сказ: він став носитися по всьому Криту, знищуючи все по дорозі. Геракл зловив бика, приборкав і переплив на його спині по морю з Криту на Пелопоннес. Еврісфей наказав випустити бика. Той, знову оскаженівши, кинувся від Мікен на північ, де його вбив в Аттиці афінський герой Тесей.

Восьмий подвиг Геракла (короткий зміст)

Фракийский цар Діомед володів кіньми чудової краси і сили, яких можна було утримати в стійлі лише залізними ланцюгами. Діомед годував коней людським м’ясом, вбиваючи приходили до нього чужинців. Геракл силою відвів коней і розгромив в бою кинувся в погоню Диомеда. Коні ж за цей час розтерзали супутника Геракла, Абдера, який сторожив їх на кораблях.Гесперид – передостаннім.