У повісті "Останній дюйм" читач напружено слідкує за розвитком подій, хвилюється, чи вистачить сил хлопцеві врятувати літак, зрештою, врятувати батька.
"Останній дюйм" означає зусилля, межу можливостей людини, прагнення вирватися з егоїстичності і самотності, бажання перемогти і залишитись справжньою людиною.
Відгук про оповідання Д. Олдріджа "Останній дюйм"
Сюжет оповідання Д. Олдріджа "Останній дюйм" простий. Льотчик Бен на старенькому літаку летить на берег Акулячої бухти, щоб зняти фільм про акул. Він бере із собою десятирічного сина Деві, з яким не знаходить взаєморозуміння.
Спочатку усі йшло добре. Син сидів на березі, Бен працював під водою. Але він випадково забруднився кров'ю від приманки, і акули напали на нього. Страшні різці скалічили його праву руку і, немов бритвою ліву. Щось різонуло по ногах. Чудом вибравшись на берег, Бен покликав сина. Хлопчик злякався, коли побачив пораненого батька.
Льотчик розумів, що не зможе вести літак, а це означало загибель і його, і сина. Єдиною надією був літак, і вести його прийдеться десятирічному хлопчику. Інакше — смерть.
Зинаида Антоновна Корнева (урожд. Блохина; род. 1922 год, Оренбургская обл., с. Октябрьское) — советский боец ВНОС, начальница наблюдательного поста[1]. 25 апреля 2020 года в возрасте 97 лет она начала благотворительную акцию[2] «Истории Зинаиды Корневой», в рамках которой записывала истории про свою жизнь и Великую Отечественную войну и призывала российским врачам, пострадавшим в борьбе с COVID-19. В сборе и распределении благотворительных средств Всероссийская общественная организация ветеранов (пенсионеров) войны и труда. Видео публиковались друзьями и родственниками на YouTube-канале и привлекли большое внимание не только в России но и по всему миру. К 6 июня было собрано более 4 млн руб.
Зинаида Корнева родилась в селе Октябрьское Оренбургской области в семье бухгалтера и домохозяйки. Русская.
После окончания школы поступила в Башкиро-татарское педагогическое училище города Бугуруслан
Весной 1942 года получила повестку и призвана на войну обучение в Калмыкии, где в начале мая приняла присягу. Во время обучения совершенствовала навык стрельбы, изучала типы самолетов по засекреченным альбомам. Летом 1942 года в составе 44 отдельного батальона ВНОС перебросили в Ростовскую область, где были развернуты посты наблюдения для обороны Сталинграда.
В ноябре 1942 года назначена начальником наблюдательного поста. На её боевом счету 239 правильно опознанных вражеских самолетов.
Объяснение:
поставь лайк
