Еврісфей знав, що в Аркадії живе чудесна керинейська лань, послана богинею Артемідою на кару людям. Лань ця спустошувала поля. Саме її піймати і послав Еврісфей Геракла і звелів йому живою приставити її в Мікени. Ця лань була надзвичайно гарна, роги в неї були золоті, а ноги мідні. Наче вітер, носилася вона по горах і долинах Аркадії, не знаючи ніколи втоми.
Нарешті, Геракл досяг у погоні за ланню крайньої півночі — країни гіпербореїв і джерел Істру (Сучасний Дунай. Греки, погано знаючи північ Європи, думали, що Дунай бере свій початок на крайній півночі землі). Тут лань зупинилася.Знов почалась погоня. Гераклові вдалося тільки в Аркадії наздогнати лань. Навіть після такої довгої погоні не втратила вона. Геракл звалив чудесну лань на плечі і хотів уже нести її в Мікени, як стала перед ним розгнівана Артеміда і сказала:
— Хіба не знав ти, Геракле, що лань ця моя? Навіщо образив ти мене, поранивши мою улюблену лань? Хіба не знаєш, що не прощаю я образ? Чи ти гадаєш, що ти могутніший від богів-олімпійців?
З побожністю схилився Геракл перед прекрасною богинею і відповів:
— О, велика дочко Латони, не винуй ти мене. Ніколи не ображав я безсмертних богів, що живуть на світлому Олімпі; завжди шанував я небожителів багатими жертвами і ніколи не вважав себе за рівного їм, хоч і сам я — син громовержця Зевса. Не зі своєї волі переслідував я твою лань, а з наказу Еврісфея. Боги самі звеліли мені служити йому, і не смію я не послухатись Еврісфея!
Артеміда простила Гераклові його провину. Великий син громовержця Зевса приніс живою в Мікени керинейську лань і віддав її Еврісфею.
Я ЗНАЮ ЭТО МНОГО НО ЭТО ВСЯ ПОВЕСТЬ
Я однажды гуляла со своей соседкой по двору.Вдруг со стороны дороги бежит к нам что то белое...козел.Мы стоим-стоим и смотрим на него.Вдруг сообразив, что это он на нас кинулся мы с писками побежали на игровую площадку и залезли на дерево как кошки от собаки :rolleyes: Затем на площадку пришла одна тетенька со своей дочкой, а козел кинался на них.Пока козлик за ними гонялся мы спустились и жестом поманили тетеньку с девочкой к нам, но козел их продолжал песледовать.Во дворе нашего подъезда сидели соседки.Рассказав все мы с соседями забежали в подъезд и закрыли двери.Чтото стукнуло...Это козел начал бодаться.Затем побыв в подъезде чуть чуть мы вышли.Козла небыло
Объяснение:
