Відповідь:
Людиною бути дуже складно, адже справжня людина повинна мати такі риси, як чесність, доброзичливість, добросовісність і відповідальність. Для того, щоб розуміти, наскільки ти хороша особистість, слід вміти бачити свої вчинки очима інших людей, слід замислюватися над тим, що ми робимо. Адже часто ми діємо, не розуміючи, які наслідки можуть бути від наших вчинків, а через деякий час нам доводиться шкодувати про скоєне. Крім того, бути людиною — це обов’язково мати мету в житті, друзів, родину.
Кожен з нас хоча б раз замислювався над тим, якою людиною він є, кожен з нас хоча б раз намагався змінити себе. Але перш ніж змінюватися, треба визначитися, що ти прагнеш мати від життя і яким у цьому житті ти хочеш бути. А вже потім треба виховувати саме ті якості, які до досягнути мети і втілити в життя свої прагнення. Та робити це необхідно вже зараз — не слід відкладати на завтра те, що ти можеш зробити сьогодні.
Письменники та поети у будь-які часи досить часто зверталися до теми людяності, виховання справжньої людини. Актуальною ця проблема залишається й сьогодні: як у літературі, так і в реальному житті. Майже у кожному літературному творі можна знайти ствердження, що гідною людиною бути непросто. Я наведу лише один приклад з драми-феєрії Лесі Українки «Лісова пісня». У цьому чудовому творі письменниця розповідає нам історію кохання звичайного хлопця Лукаша і лісової дівчини Мавки. Хоча Лукаш і був людиною, але згодом виявилося, що саме Мавка, представниця природи, мала більше людського. Бо для Лукаша у житті головними були влаштований побут і матеріальні блага, а не взаємне кохання і щирість. У нього не було тих головних рис, що саме й роблять людину Людиною.
Пояснення:
Северо-Западная Русь, Русь Северо-Западная[1] — у некоторых в исторической литературе название Новгородской и Псковской земель Руси, между XII и XVI веками.
Древнерусское государство в первые века своей истории, ознаменовалось своим дроблением на уделы (части, края, страны), и начало данного периода принято относить к XI веку, к разделам Руси по смерти Святого Владимира (1015 год) и особенно Ярослава (1054 год). Некоторыми исследователи стали рассматривать Русскую землю по частям света: Север, Восток (Северо-Восточная Русь), Юг и Запад (Юго-Западная Русь).
Наряду с Поднепровьем является древнейшим очагом русской государственности. Хотя население Северо-Западной Руси стало составной частью великороссов, оно долгое время сохраняло региональные языковые особенности и особенности в обычаях. Характерной чертой было также вечевое политическое устройство. Особую роль сыграло отсутствие на Северо-Западной Руси татаро-монгольских разрушений и власти Золотой Орды, а также участие в торговле и контакты с Западной Европой. На Северо-Западной Руси сформировались северные великороссы — одна из трёх крупных этнографических групп русского народа.[2].
К Северо-Западной Руси в некоторых источниках относили и Литву[1] (Литовскую Русь).
