1. Группа несовершеннолетних совершила разбойное нападение на ювелирный магазин, но была задержана на месте преступления охраной. В ходе судебного разбирательства адвокаты подсудимых выступили с ходатайством о назначении минимального наказания, мотивируя свою тем, что их клиенты привлекаются к уголовной ответственности впервые, и на преступление пошли в силу тяжелых жизненных обстоятельств.
Какое решение должен принять суд?

Большую роль в регуляции жизнедеятельности организмов играют биологически активные вещества — гормоны. Подобные биологические регуляторы, несущие информацию о состоянии клеток, существуют как у одноклеточных, так и у многоклеточных организмов.
Гормоны выделяются специализированными клетками и оказывают целенаправленное действие на другие ткани и органы. В этом проявляется такое свойство гормонов, как специфичность. Часть гормонов очень быстро разрушается, поэтому, выделяясь в межклеточную жидкость, такие гормоны могут действовать только на соседние клетки. Действие других биологически активных веществ более продолжительное. Избирательно контролируя жизненные процессы, гормоны обусловливают нормальную жизнедеятельность всего организма.
Гормоны роста могут усиливать или замедлять рост и деление клеток, закладку и развитие почек, образование и рост новых корней. Кроме этого, у растений вырабатываются гормоны, регулирующие цветение, образование плодов, покой почек и семян, увядание листьев и другие процессы жизнедеятельности. У животных под контролем гормонов протекают основные этапы развития организма с момента его зарождения до глубокой старости.

ЖИВО́ПИС – один з головних видів образотворчого мистецтва, що базується на відтворенні зорових образів через нанесення фарб на тверду основу; а також твори мистецтва, виконані в такий б. Властивість перетворювати поверхню на подібність багатоманіт. просторів, різноманітні виражал. засоби та широкі образні можливості забезпечили Ж. провідне місце в історії худож. культури. Ж. виник в епоху пізнього палеоліту (40 тис. р. до н. е.) як наскел. розпис; всебіч. розвитку набув у 16–17 ст., коли встановився розподіл мист-ва на жанри й набула поширення техніка олій. малярства. Упродовж свого існування Ж. зазнавав еволюцій, що змінювали його змістовно-естет. виміри, зокрема з появою на межі 19–20 ст. абстракт., нефігуратив. мист-ва, нових ідей та концепцій зображальності у 20 – на поч. 21 ст. За призначенням і місцем розташування виділяють монум. (стінопис в арх-рі) та станк. (як правило, експонується в інтер’єрі) Ж. Станк. Ж. – живописні твори, що мають самост. значення і сприймаються незалежно від оточуючого середовища. Його гол. формою є картина – ціліс., завершений худож. твір, що послідовно втілює автор. задум, створює самодостат. ілюзор. простір, розрахов. на цілеспрямовану увагу глядача. У станк. Ж. наявні великі можливості маляр. мист-ва розкривати різноманітність змісту при глибин. розробці форми.