Для розрахунку скорочення чисельності працівників необхідно визначити кількість працівників, необхідних для виробництва 1 тонни продукції до підвищення технічного рівня виробництва і порівняти з кількістю працівників, необхідних для виробництва 1 тонни продукції після підвищення технічного рівня виробництва.
1. Визначимо кількість нормо-годин на виробництво 1 тонни продукції:
Кількість нормо-годин на виробництво 1 тонни продукції = Трудомісткість продукції / Обсяг виробництва
Кількість нормо-годин на виробництво 1 тонни продукції = 15 / 38 = 0,3947 нормо-годин
2. Визначимо кількість працівників, необхідних для виробництва 1 тонни продукції до підвищення технічного рівня виробництва:
Кількість працівників = Фонд робочого часу / (Кількість нормо-годин на виробництво 1 тонни продукції * Коефіцієнт норми виробітку)
Кількість працівників = 1860 / (0,3947 * 1,15) = 4316,38
3. Визначимо кількість нормо-годин на виробництво 1 тонни продукції після підвищення технічного рівня виробництва з урахуванням планового зменшення трудомісткості:
Кількість нормо-годин на виробництво 1 тонни продукції = Трудомісткість продукції * (1 - Планове зменшення трудомісткості) / Обсяг виробництва * (1 + Планове збільшення виробництва за планом)
Кількість нормо-годин на виробництво 1 тонни продукції = 15 * (1 - 0,08) / 38 * (1 + 0,14) = 0,298 нормо-годин
4. Визначимо кількість працівників, необхідних для виробництва 1 тонни продукції після підвищення технічного рівня виробництва:
Кількість працівників = Фонд робочого часу / (Кількість нормо-годин на виробництво 1 тонни продукції * Коефіцієнт норми виробітку)
Кількість працівників = 1840 / (0,298 * 1,15) = 5465,76
5. Визначимо скорочення чисельності працівників:
Скорочення чисельності працівників = (Кількість працівників до підвищення технічного рівня виробництва - Кількість працівників після підвищення технічного рівня виробництва) / Кількість працівників до підвищення технічного рівня виробництва * 100%
Скорочення чисельності працівників = (4316,38 - 5465,76) / 4316,38 * 100% = -26,64%
Отже, скорочення чисельності працівників становить 26,64%.
"Сповнені надії на свободу та незалежність, Запорізькі землі виявилися у скрутному положенні після розпаду Золотої Орди. Зриваючись з ярма татарського впливу, народ запорізьких козаків прагнув знайти своє місце під сонцем.
У перших років після розпаду Золотої Орди, Запорізькі землі стали ареною напруженого боротьби за владу. Різні князі, полководці та землевласники висунули свої претензії на ці території, сподіваючись здобути панування. Військові походи, зміни влади та політичні інтриги загострили ситуацію і підірвали стабільність у регіоні.
Протягом цього періоду запорожці були змушені вести свою власну боротьбу за виживання. Вони об'єдналися у козацькі загони та спрямували всю свою енергію на захист своїх земель і волі. Запорізькі козаки здійснювали напади на ворожі поселення, організовували повстання проти згарищ і князів, що намагалися підкорити їх.
Однак, незалежність Запорізьких земель не була забезпечена на тривалий час. Великі держави імперського масштабу постійно прагнули засвоїти цей регіон. Османська імперія, Московське царство та Річ Посполита вступили у конфлікт за контроль над запорозькими територіями. Ці конфлікти призвели до руйнування сіл, знищення козацьких фортець та масових переселень населення.
У наступні десятиліття Запорізькі землі зазнали істотних змін. Лише в середині XVII століття було досягнуто певного спокою завдяки укладенню Переяславської угоди, за якою Запорізька Січ отримала певну автономію. Проте, навіть після цього запоріжське козацтво знову потрапило у складну політичну гру між Російською та Польською державами.
Таким чином, після розпаду Золотої Орди Запорізькі землі пережили низку бурхливих змін і конфліктів. Воля та незалежність запорожців були ставлені на велику випробування, але вони не припиняли боротьбу за свої права. Це стало фундаментом для подальшого розвитку запорозького козацтва і відтворення його важливої ролі в історії України."
