1.Вакула згодився дістати їй черевички: «– Не тужи, моя люба Оксано! – підхопив коваль, – я тобі дістану такі черевики, що мало яка й панночка носить.»
2.Але трохи згодом почав думати, що це йому не під силу: «– Смійся, смійся! – говорив коваль, виходячи слідом за ними. – Я й сам сміюся із себе! Думаю і не можу надумати, куди подівся розум мій? Вона мене не любить, та й бог з нею!»
3.Потім він вирішив, що не може жити без Оксани і вирішив піти утопитися. «Як укопаний, стояв коваль на одному місці. “Ні, не можу; несила більше… – промовив він нарешті. – Але, боже ти мій, чому вона така з біса гарна? Її погляд, і мова, і все, ну, от так і палить, так і палить… Ні, немає вже снаги перемогти себе! Час покласти край усьому, пропадай душа, піду втоплюся в ополонці, та й згадуй як звали!”
4.Передумавши топитись, Вакула вирішив піти до Пацюка. «Розповівши Пацюкові про своє горе, парубок прохопився, що ладен шукати до навіть у самого чорта. Почувши такі слова, Пацюк зауважив, що чорт сидить у Вакули за плечима.»
5.Вакула на кінець знаходить чорта і летить до Петербурга,щоб попросити черевички у цариці. «Мороз пішов поза шкірою в коваля; перелякавшись та збліднувши, не знав він, що робити, вже хотів перехреститися… Але чорт, нахиливши свій собачий писок йому до правого вуха, сказав:
– Це я – твій друг, усе зроблю для товариша й друга! Грошей дам, скільки хочеш, – пискнув він йому на ліве вухо. – Оксана буде сьогодні ж наша ів він, нахиляючи свій писок знову до правого вуха.
Коваль стояв, роздумуючи.
– Згода, – сказав він нарешті, – за таку ціну готовий бути твоїм!»…
«– Куди? – промовив смутний чорт.
– В Петербург, просто до цариці!
І коваль обімлів… почуваючи, як підіймається в повітря.»
