30. Манасчылык жөнүндө керектүү маалыматтарды таап, таблицанын оң жагына жазгыла. Манасчылыктын уникалдуулугун далилдегиле. Пайдалуу маалымат Сүйлөмдүн үлгүсү Бул кесип уникалдуу, себеби...

Людське життя непередбачуване і швидкоплинне. Кожен з нас коли-небудь замислювався, чого ж він хоче досягти у житті. І найперша відповідь, яка приходить – хочу бути щасливим.

Та що ж таке щастя? Багато хто мріє про успішне життя, кар`єру, сім`ю, злагоду і довір`я… Та немало людей прагнуть просто грошей, багатства і влади – це також їхній вибір, і він має право на існування. Як на мене, щастя – це коли в тебе велика родина, лад і добробут у ній, твої близькі живі і здорові… Ось таке повинно бути щастя. Саме про нього я мрію.

Сенс людського життя, призначення людин на землі, її морально-етичний вибір – ці всі питання хвилюють кожного з нас. Ми всі робимо вибір. Для багатьох мрії так і залишаються мріями. Але ж над ними треба працювати, щоб вони втілилися у життя, а не загубилися у часовому просторі. У мене також є мрія, чи, можливо, мета у житті, до якої я прагну. Полягає вона у тому, щоб отримати гарну освіту, влаштуватися на хорошу роботу, створити власну родину і, нарешті, відреставрувати будинок, у якому я народилася і пройшло моє дитинство.

Не буду говорити, що не хочу багатства чи визнання. Кожен з нас мріє про краще життя. Але не хочу, щоб вони стали моєю єдиною життєвою метою. Адже найголвніше – залишатися людиною. Людиною, яка вміє співпереживати і співчувати, яка може безкорисливо до ншому. Також призначення людської істоти я вбачаю в тому,б щоб розвиватися. Звичайно, ми отримуємо освіту, але на цьому не слід зупинятися. Освіту треба продовжувати у вищих навчальних закладах, займатися самоосвітою. Недарма кажуть, що навчатися ніколи не пізно.

Але річ не лише в освіті. Я вважаю, що розвиватися потрібно і в інших галузях життя, мабуть, в усіх. Читати книжки класиків і сучасних авторів, слухати різну музику, знайти своє хоббі, адже воно також допомагає відкрити у собі щось нове, чомусь навчитися. Навіть у роботі за своєю спеціальністю необхідно вдосконалюватися. Недарма вчителів, медиків та фармацевтів кожні п`ять рокі відправляють на курси підвищення кваліфікації – так вони дізнаються про щось нове у своїй професії, поглиблюють і вдосконалюють свої знання. Як кажуть, немає межі досконалості…

Ще я, як і кожен громадянин нашої держави, мрію про мир і спокій у ній. Хочу, щоб моя країна була успішною і процвітаючою і буду намагатися прикласти до цьго всі зусилля. Адже я не усвідомлюю себе без моєї Батьківщини, і все, чого я хочу досягти у житті, пов`язане з нею.

Тож я прагну, щоб світ, у якому я живу, став кращим, прагну самореалізуватися та самовдосконалитися, знайти своє місце у ньому.

ЖИТИЯ. Под «житием» разумеют религиозную повесть, изложенную в форме биографии героя, признаваемого церковью святым. Рассматриваемое с литературной точки зрения, оно представляет определенный тип сочинения или жанр, характеризующийся известными приемами творчества, обусловливаемыми художественным заданием автора (агиобиографа) дать в своем произведении образ-идеал, высокий образец истинно-христианской жизни. Еще в начальную эпоху христианства, когда ему приходилось упорно защищаться от нападений со стороны языческого мира, выделились люди сильной воли или фанатического энтузиазма, которые нередко своей геройской смертью закрепляли твердые позиции за новой верой. Эти люди становились достоянием благочестивой легенды, которая окружала их светлым ореолом таинственного и сверхъестественного и приводила к созданию полуфантастических (а иногда и чисто фантастических) рассказов, устных сказаний, где реальные исторические элементы часто совершенно тонули в легендарно-поэтическом море. Книжный человек того времени давал этим сказаниям большую или меньшую литературную обработку, в зависимости от своей специальной задачи, а также от степени таланта, — и в результате являлись жития, как художественные биографии героев, написанные в определенном стиле, а позднее и по твердо установленной схеме. В последующие эпохи христианской церкви достоянием легендарного творчества делались герои иного типа: распространители веры среди язычников, подвижники, сурово боровшиеся с велениями тела, или альтруисты, старавшиеся осуществлять в своей жизни великий закон любви к человеку. И здесь легенды записывались и обрабатывались, принимали литературную форму под пером того или другого агиобиографа, часто не имевшего в своем распоряжении никаких других материалов.