, составить методологический аппарат к диплому ИКТ как средство формирования у детей старшего дошкольного возраста представлений о видах и жанрах изобразительного искусства (на примере образовательной программы детство)

С детских лет посвятил себя богоугодным делам. На то время монашеская жизнь на Руси была еще мало известна. Поэтому юного Антипа отправился в греческую землю, которая славилась своими монастырями, и поселился на Святой горе Афон. Праведная жизнь афонских монахов произвела на юношу огромное впечатление и вскоре он принял постриг под именем Антоний. В 1013 г., по настоянию своего наставника, вернулся на Русь, чтобы содействовать там развитию монашеской жизни.

Прибыв в Киев, Антоний Печерский обошел все монашеские обители с целью избрать место, где бы смог поселиться. В столице на то время уже существовало несколько монастырей, основанных монахами-греками, но все они, по мнению Антония, были слишком комфортны. Ведь на Афони он привык к другому. Не желая мириться с безобразием, кровавым междоусобием, которое началось после смерти князя Владимира, преподобный Антоний Печерский возвращается на Афон. Однако в начале 30-х годов XI ст. он опять приехал в Киев. В это время на великокняжеском столе находился сын Владимира князь Ярослав Мудрый, который уважал церковные уставы и заботился о развитии церковной жизни на Руси.

Поиски достойного пристанища привели Антония к загородной княжеской резиденции Берестовое. Здесь, на живописной днепровской круче, он нашел оставленную Илларионом пещеру, в которой и поселился. В пещере Антоний проводил все время за молитвами и постом, довольствуясь сухим хлебом и водой. Скоро слава о праведном и мудром Антинии Печерском разошлась киевской землей, к нему начали приходить люди. Одни просили благословения, другие слушали установки и жили по его примеру. Впоследствии у него появились последователи. Они начали расширять пещерный монастырь, выкопали несколько келий и построили под землей небольшую церковь.

Тема Європейського суду з прав людини, чи «Страсбурзького Суду», як його іноді називають в народі, вже неодноразово висвітлювалася в українських ЗМІ. Проте, з кожним роком її актуальність не зменшується, а навпаки зростає. Останнім часом навіть лідери опозиції та цілі категорії українців, наприклад «чорнобильці», які втратили надію на правосуддя в Україні, використовують її як останній аргумент у боротьбі за свої порушені, на їхню думку, права.

Україна зі вступом до Ради Європи 9 листопада 1995 року, ставши повноправним її членом, підписала Конвенцію про захист прав та основних свобод людини. З набуттям чинності для України Конвенції після її ратифікації Верховною Радою 17 липня 1997 року наша держава визнала для себе обов'язковою юрисдикцію Європейського Суду з прав людини. В Україні було запроваджено механізм гармонізації правової системи нашої держави з нормами й стандартами Ради Європи. Тепер кожен, хто перебуває під юрисдикцією України, після вичерпання всіх національних засобів правового захисту і впродовж шести місяців від дати прийняття остаточного рішення на національному рівні, має не лише право, а й реальну можливість звернутися до Європейського суду з прав людини (Франція, м. Страсбург) за захистом своїх прав та свобод, проголошених в Конвенції та додаткових протоколах до неї. Під поняттям «вичерпання національних засобів захисту» слід розуміти звернення заявника до всіх судових інстанцій держави, включаючи касаційну інстанцію – Верховний Суд України. Таким чином в практичне життя впроваджено ч. 4 ст. 55 Конституції України: «Кожен має право після використання всіх національних засобів правового захисту звертатися за захистом своїх прав і свобод до відповідних міжнародних судових установ чи до відповідних органів міжнародних організацій, членом або учасником яких є Україна

Объяснение: