Стилизация — Понятие, производное от термина "стиль". В изобразительном и декоративном искусстве — творческий метод, основанный на отношениях: стилизуемый образец - стилизующая композиция. Стиль — редко достигаемая целостность качеств; не случайно его именуют «неосуществленной идеальной тенденцией». Стиль непреднамерен, его возникновение спонтанно; стилизация — результат предварительных размышлений или заданности прототипа, иконографического источника, который именуют стилизуемым. Стилизацию следует отличать от абстрагирования (обобщения формы с отвлечением от случайных и несущественных качеств) и геометризации (упрощения с акцентированием геометрической основы формы).
Объяснение:
сорри если не правильно
Її будова і віршований розмір (чотиристопний хорей) запозичені з карельського епосу «Калевала».Вперше поема з'явилася в україномовному варіанті з-під пера письменника і перекладача Панаса Мирного. Уривки з «Думи про Гайавату» (заспів І, III, IV, X, XIX, XX та XXII пісні) під загальною назвою «Декілька пісень про Гайавату» були опубліковані у 1904 році у київській літературній збірці «На вічну пам'ять Котляревському». Втім, повний текст перекладу з'явився лише у сьомому томі зібрання творів Панаса Мирного (1971).Відчуваючи недосконалість першого варіанту перекладу поеми, Олесь у 1914 році переїздить у затишну Пущу-Водицю, аби розпочати роботу над другим варіантом. До нього тричі на тиждень приїздить знавець англійської мови Кучапський і робить підстрочник (чорнову версію перекладу) оригіналу російською. Копії обох варіантів зберігаються в архіві ЦНБ ім. В. І. Вернадського (ф. ХУ, № 877 і № 878). Якщо перший варіант збережений весь, то другого, неопублікованого, в архіві є тільки 22 аркуші (пролог і перші чотири розділи поеми). На цій же копії вказано, що другий переклад був цілий, але загинув за невідомих обставин між 1919—1922 рр. Цей український переклад поеми набув
