Відповідь:
Кожен з нас має хоча б одного друга чи подругу. Я, наприклад, маю багато друзів та подруг. Ми з ними разом ходимо гуляти, в кіно, на дискотеку в школі. Часто вони приходять до мене у гості. Ми разом граємо у різноманітні ігри. Також часто моя найкраща подруга приходить до мене додому, щоб разом виконати домашнє завдання. Удвох набагато краще його виконувати. Зараз поясню чому. Коли вона приходить, ми завжди раді бачити одна одну, ми любимо проводити час разом. Ми разом миємо руки, обідаємо. Потім ми починаємо вчити уроки. Спочатку ми робимо письмове завдання, потім усне. Моя подруга розуміється на математиці, тож якщо я чогось не розумію, вона завжди готова це мені пояснити. А мені легше даються українська та англійська мови. Тому я теж можу до їй. Легше разом вчити і вірші. Спочатку вона мені читає, а я намагаюсь запам'ятати, а потім я т. І виходить, що запам'ятовується все вдвічі краще, адже ми запам'ятовуємо і коли читаємо, і коли повторюємо. Окрім цього, вдвох набагато веселіше. Просто тому, що веселіше щось робити вдвох, ніж самому. Якщо трапляються свята, як, наприклад, День народження або День Перемоги, я за свою подружку до себе в гості. Або вона за є мене до себе. Останнього разу на свята я разом з її родиною була у них на дачі. Окрім мене, було ще два хлопчики та дві дівчинки. Тож у дорослих було своє свято, а ми створили собі своє. Ми разом грали у жмурки, у фанти. А ще мама Наталки (так звуть мою подружку) пішла з нами на ставок купатись. Ох уже ми і наплавались та накупались! А ще недалеко від дачі знаходиться невеличкий лісок, де багато різних грибів. Там є і рижики, і підберезники, і грузді. І ми ходили їх збирати. А потім Наталчина мама зварила їх та посмажила. Страва вийшла дуже смачна! І мені здається, саме тому, що ми самі все це зібрали. На наступне свято я хочу запросити Наталку до себе у гості, якщо ми кудись поїдемо. Не кидаємо ми одна одну і тоді, коли трапляється щось неприємне. У Наталки був песик, якого вона дуже любила. Вона завжди з ним гуляла, годувала його, купала, розчісувала. Вони часто вдвох бавились, а коли я приходила у гості, то і втрьох. Коли він помер, моя подружка була дуже засмучена. Вона майже всю ніч не спала, а плакала. Коли подружка зателефонувала та розповіла про це, то я одразу до неї прийшла, щоб підтримати. Коли горе застає тебе, удвох завжди легше його пережити. Коли я прийшла, Наталка була дуже засмучена. Я заспокоювала як могла свою подружку, я зава¬рила їй ароматного гарячого чаю, а ще я принесла із собою печиво, яке вона найбільше любила. Ми разом попили чаю, поїли печива, поговорили про її песика, подивились на його фотознімки. А ще я їй сказала, що він уже був старенький, і зараз йому добре там, де він опинився, що він завжди залишиться у нашій пам'яті. А її батьки пообіцяли подарувати їй нову собачку. Наталка трохи повеселішала. «Моїй подрузі краще,» — подумала я. І на душі мені стало легше, адже я до їй. Мені було приємно думати про те, що я змогла покращити стан своєї Наталки.
А коли я отримала чотири бали з математики за семестр, то Наталка погодилась до мені з математики. І ми прийшли до моїх .батьків з табелем вже вдвох. Мама з татом подивились на оцінки, що були в ньому. Вони були дуже засмучені тією четвіркою, і звісно, були трохи розчаровані своєю дочкою, але коли Наталка розповіла, що буде підтягувати мене на канікулах, аби я могла наздогнати клас, вони навіть почали посміхатись. І це не були пусті слова, адже ми дійсно працювали. Я не знаю, яку оцінку я отримаю за семестр, але зараз мої оцінки з математики вже набагато кращі, ніж раніше.
Я вважаю, що ми з Наталкою дійсно подруги, бо ми разом не тільки тоді, коли нам добре та хочеться порозважатись, а й у тяжку годину.
