Відповідь:
Літературний багаж. Пригадайте, що таке міф. Які уявлення давніх людей нро закономірності життя, світ і будову Всесвіту відобразилися у вивчених вами міфах? Пригадайте давньоіндійський міф про золоте яйце.
Однією з найдавніших священних книг людства є Веди. Ця пам’ятка словесності стала підґрунтям мистецтва, релігії та філософії Давньої Індії. А створили її нащадки племен, що вторглися до Індії приблизно в середині II тис. до н.е. й називали себе аріями (тобто «благородними», «гідними»).
Написано Веди давньоіндійською літературною мовою - санскритом, яка є одним із джерел європейських мов, зокрема й української. Тому неважко зрозуміти, що санскритське слово «veda» означає «знання», «мудрість», адже походить від кореня «vid», як і українське «відати», «знати».
Згідно з віруваннями індуїстів, Веди - це одкровення богів, які були «яснопочуті» святими мудрецями далекого минулого й усно, у поетичній формі, передавалися з покоління в покоління. Згодом їх було записано. На думку дослідників, укладання Вед відбувалося протягом XVI-V ст. до н.е. Однак через нетривкість матеріалу, на якому відтворювали священні тексти (для цього використовували деревну кору та
пальмове листя), найдавніші манускрипти1, що збереглися до нашого часу, датують XI ст.
До Вед входять чотири збірки (сам-хіти): «Рігведа» - збірка гімнів; «Самаведа» - збірка пісень; <Яджурведа» - збірка жертовних формул, описів ритуалів; «Атхарваведа» — збірка магічних формул і заклинань.
Усі складові священної книги важливі: щоб здобути прихильність богів, їх треба уславити, і щонайліпше в піснях; жертвопринесення з’єднує земний світ зі світом богів; і, звісно ж, треба знати заклинання, що до уникнути біди, хвороби, смерті. У цьому, власне, виявляється така особливість стародавньої літератури, як синкретичність -тобто неподільність, єдність різнорідних елементів.
Пояснення:
Данная методическая разработка является структурным элементом блока уроков третьей четверти 7 класса по теме «Изобразительное искусство и мир интересов человека» из раздела «Искусство как эмоциональный опыт человечества» по программе Б. М. Неменского.
Двадцатый век остро обозначил проблемы взаимоотношений поколений, личности и общества, природы и человека. Самой главной задачей в работе с детьми в средних классах остаётся приобщение к искусству как культуре духовной, в которой выражено отношение художника к природе, человеку, обществу, себе. Ориентация на формирование нравственности, патриотизма и активной жизненной позиции учащихся нашла отражение в теме урока: «Место и роль картины в искусстве 20 века. Графические серии», в ходе которого раскрываются духовные горизонты искусства, как языка общения между народами, памяти человечества, в которой сохранены мысли, чувства, деяния людей эпох и настоящего времени.
Исходя из главной цели урока «Ознакомление учащихся с новым направлением в искусстве графики – графическими сериями», были определены дидактические задачи:
мотивация и стимулирование деятельности учащихся, целевая установка, активизация необходимых знаний;
формирование новых понятий и действий;
применение понятий и действий.
Цель обучения: ознакомление с новым видом искусства – графическими сериями, их выразительным образным языком; формирование определённой суммы знаний, умений и навыков для создания собственной графической серии.
Область вечных категорий: добра, истины, справедливости, красоты – критерий, без усвоения которых личность никогда не ощутит себя ни свободной, ни самодостаточной, есть непосредственная сфера воспитательных задач искусства.
Цели воспитания: формирование ценностных отношений средствами искусства, формирование нравственности, патриотизма и активной жизненной позиции учащихся благодаря включению в материал урока краеведческого компонента, воспитание художественного вкуса.
Цели развития: развитие детей воспринимать культуру, обогащать свой духовный мир через общение с прекрасным развитию умений творческого подхода к решению практических задач.
Для меня было важно так организовать встречу общения учащихся с шедеврами мирового искусства, чтобы оно вызвало у детей сопереживание (метод развития художественного восприятия), яркий эмоциональный отклик на те проблемы жизни, которые раскрывает перед ними художник и которые приглашает осмыслить. Художник распахивает перед людьми свою душу, как перед ближайшими друзьями, исповедуется перед ними, искренно и откровенно, и тем самым их воспитывает.
