У цьому висловлюванні автор порушує проблему відносності будь-якої істини, її залежності від суб'єкта, що пізнає. Протагор говорив, що світ такий, яким він представлений у почуттях людини. Іншими словами, Давньогрецький філософ вважав, що єдиним мірилом всіх речей у цьому світі є людина, тому що всі люди різні та їхні погляди суттєво відрізняються один від одного, то для кожного з нас істина буде своя. Тому немає абсолютної істини, є лише відносна, повною мірою залежить від конкретно взятого індивіда. З думкою автора важко не погодитись. Справді, тип мислення людини, її кругозір і світосприйняття суттєво впливають на всю його пізнавальну діяльність і визначають у результаті, яку інформацію людина вважатиме істинною, а яку помилковою, що вона відноситиме до добра, а що до зла і так далі. Поняття істини як певного знання, яке повною мірою виражає сутність предмета, що вивчається, здавна викликало у філософів безліч суперечок.
