Позже, благодаря откровению Бленака, Перрен узнаёт, что мальчик глубоко одинок, у него существуют проблемы, связанные с разрывом родителей и тяжелым характером отца. Перрен всё-таки сумел подружиться с ребёнком и показал ему всю эгоистичность и недостойность его поведения и поведения его отца. Одним из развлечений Перрена и Эрика становится выпуск сатирической «газеты», приводящей Рамбаля-Коше-старшего в ярость, но в то же время вызывающей в нём невольное уважение к Перрену. В последнем разговоре между мужчинами, Франсуа заявляет что не просто проникся к мальчишке чувствами, но и хотел Эрику не стать одержимым своим эго богатеем, как отец.
Тео́рія ймові́рностей[1] (імові́рностей[2]), тео́рія імові́рності[3] — розділ математики, що вивчає закономірності випадкових явищ: випадкові події, випадкові величини, їхні функції, властивості й операції над ними. Математичні моделі в теорії ймовірності описують з деяким ступенем точності випробування (експерименти вимірювання), результати яких неоднозначно визначаються умовами випробування.
Математичним апаратом теорії ймовірності є комбінаторика та теорія міри.
Теорія ймовірностей виникла і спершу розвивалася як прикладна дисципліна (зокрема, для розрахунків в азартних іграх). Пов'язана з іменами Х.Гюйґенса, Б.Паскаля, П.Ферма. Своїм теоретичним обґрунтуванням зобов'язана Я.Бернуллі, П.Лапласу, П. Л. Чебишову, А. М. Ляпунову.[4][5][6] Систему аксіом теорії ймовірностей сформулював А. М. Колмогоров.[7] Теорія ймовірностей є підґрунтям математичної статистики. Широко вживається для опису й вивчення різноманітних технологічних процесів зважаючи на їх стохастичність.
