Т.М. Мишина предлагает различать три конфликтогенных типа отношений в семье: «соперничество»

1. She was not invited to the party by them.
2. The window was not left open by me.
3. The light was not turned off by them.
4. Some friends have been invited to tea by me.
5. An English book has been given to me by her.
6. Has the letter been written by you yet?
7. A lot of interesting things have been told to us by them или We've been told a lot of interesting things by them. 
8. The test-paper has been written without mistakes by the students.
9. A lot of things have been scattered about by the children.
10. All the books have been put into the bookcase by the girl.
11. The fields will be covered by snow in winter.
12. The homework will be handed in by them tomorrow. 
13. I don't think all the preparations shall be be finished by us today.
14. I am always invited to her dinner parties by her.
15. She showed me the dress which had been made by her daughter. 
16. The matter was discussed by us some days ago. 

Объяснение:

Гумані́зм епо́хи Відро́дження, Ренеса́нсний гуманізм, також класи́чний гуманізм — європейський інтелектуальний рух, що є одним з визначальних компонентів Ренесансу як історичної й культурної епохи, основною ідеєю якого було поліпшення людської природи через вивчення античної літератури.

Виник у Флоренції в середині XIV століття, існував до середини XVI століття; з кінця XV століття поширився на Німеччину, Францію, Нідерланди, Англію, і меншою мірою на Австрію, Швейцарію, Іспанію, Португалію, Польщу, Моравію, Богемію, Угорщину, Хорватію та інші країни.

Зародження гуманізму пов'язують з іменем поета й мислителя Франческо Петрарки (1304–1374). Гуманізм був насамперед тницьким рухом, що надавав першочергового значення літературі. Гуманістична освіта, на думку гуманістів, мала сприяти всебічному розвиткові особистості: знання мали поєднуватися з чеснотами, правдивий зміст з довершеною мовною формою, тож центральну роль в гуманістичній освіті мали відігравати літературознавство й мовознавство.

Важливою ознакою гуманізму епохи Відродження було відчуття приналежності до справді нової епохи, потреба відмежуватися від минулих століть. Це минуле, яке у той час почали називати Середньовіччям, відкидалося представниками гуманізму, як меншовартісне у порівнянні з античною епохою, яку гуманісти сприймали за взірець і бажану норму для всіх сфер людської діяльності. Чи не найголовнішою метою гуманістів було відродження прямого культурного зв'язку з античністю. Звідси випливала вимога до орієнтації на автентичні античні джерела, що знайшла своє лаконічне визначення в латинському вислові ad fontes (тобто «до джерел»).

Зміст