Плавающий дом
Хотели бы вы иметь плавающий дом?
Нет, это не корабль, не яхта.
И такие дома существуют. Называются – хаусботы.
Интересно послушать?
Представьте! Можно жить в любом городе, где есть река или море. И путешествовать вместе с домом. Каждый день – новые красивые виды.
К примеру, на зиму можно поплыть на юг, к теплу, а на лето отправляться на север. В мире уже существуют тысячи плавучих домов. Вниманию – новинка.
Американская компания Аркап представила очередной концепт плавающего дома, полностью автономного. Электричество дают солнечные панели мощностью 30 кВт. Этого более, чем достаточно. Плюс, предусмотрены запасные топливные генераторы и ветрогенератор.
Хранится добытое электричество в аккумуляторе емкостью 1000 кВтч.
На крыше дома установлены автономные механизмы по сбору дождевой воды.
Специальные фильтры сделают воду самой чистой и вкусной.
Дом имеет выдвигающиеся гидравлические «ноги». До 6 метров. Они могут поднимать дом над поверхностью воды. Поэтому можно стоять на мелководье в любом месте и никуда не уплывать.
Роскошный дом имеет все связи: от спутникового ТВ до 4G и Wi-Fi.
Дом может перемещаться со скоростью до 12 километрами в час, используя только энергию солнца, без бензина.
Конструкция дома выдержать ураган 4-й категории со скоростью ветра 250 км/ч. Полностью продумана утилизация отходов, без загрязнения водоема.
Внутри двухэтажного плавающего дома расположены спальни, уютные комнаты, огромная кухня. Панорамные окна, балконы и лоджии. Можно оборудовать тренажерный зал, спа и многое другое, включая теплицу или оранжерею.
Кстати, в США есть закон по которому хаусботы освобождены от налога на недвижимость. С лета 2018 года планируется серийное производство для продажи всем желающим.
Заглянем в будущее. На земле всё меньше места для строительства домов. А вода планеты значительно больше площади суши. Возможно, люди будут строить не только дома, но и целые плавающие города.
Объяснение:
новітню епоху великих соціально-економічних перетворень український народ вступив без власної держави. Він був об'єктом жорстокого колоніального гноблення. Іноземні поневолювачі безсоромно грабували багаті землі, природні ресурси України. Тяжке становище трудового народу, особливо селянства, посилювалось його соціальною та політичною незахищеністю
Після скасування кріпосного права в Україні виникають різні форми економічної самооборони громадянства, які ґрунтувалися на багатовікових народних традиціях.
Найважливішою з них стає кооперація, як рух самооборони економічно слабких і соціальне принижених верств населення. Важливу роль не лише в національно-культурному, а й в економічному піднесенні українського народу відігравали українські суспільні організації 60-70-х років XIX ст.
Ініціатором організації першого споживчого кооперативу в Україні виступила харківська громада. Статут харківського споживчого товариства було затверджено 6 жовтня 1866 p. З самого початку товариство налічувало 64 члени з повним (50 крб.) та 292 члени з неповним паєм. Крім торгівлі предметами широкого вжитку, товариство мало свою їдальню, пекарню, фабрику овочевих напоїв, забезпечувало своїх членів паливом. Товариство ознайомлювалося з кооперативним рухом на Заході, його представники побували у Великобританії, Франції та Німеччині, підтримували зв'язки із зарубіжними кооперативними організаціями.
У 1870 p. з ініціативи харківського споживчого товариства було заплановано кооперативний з'їзд та утворення споживчого кооперативного союзу. Проте харківський губернатор заборонив проведення цих заходів на тій підставі, що діяльність таких товариств не повинна поширюватися поза межі одного міста.
Друге кооперативне споживче товариство засновано у Києві наприкінці 1868 p. Його раду очолювали тогочасні найвидатніші діячі українського національного руху, провідні науковці В. Антонович, О. Кістяківський, М. Яснопольський, М. Зібер, М. Драгоманов, В. Гец.
Активну участь у діяльності товариства брали інші члени київської громади, студенти університету. Його фундатором був відомий молодий економіст М. Зібер. Товариство налагодило торгові зв'язки з Харковом, Полтавою, Одесою, Борзною, Керчю. В той самий час виникли споживчі товариства в Єлізаветграді, Ізюмі, Балті, Севастополі, Сімферополі, Миколаєві, Херсоні, Катеринославі, Чернігові, Лебедині. Протягом 1866-1870 p. в Україні діяло 20 споживчих кооперативів. Їх загальна кількість в імперії Романових тоді становила 63.
Однак перші українські кооперативи проіснували лише кілька років, їх занепад був зумовлений рядом причин. Насамперед погано був підготовлений соціальний ґрунт для кооперативної діяльності. Переважна більшість громадян ще не розуміла суті та значення
