Компонент экспертных систем, который, используя исходные данные из рабочей памяти и знания из БЗ, формирует такую последовательность

«Диваки і зануди» («Чудаки и зануды», рос. пер.) — так називається одна із повістей сучасного шведського письменника Ульфа Старка, яку можна назвати візитною карткою письменника. Звісно, майже усі герої письменника —диваки, і не диваки, а ті, які впевнено втілюють у життя дивацтва і примушують дуже дорослих і правильних читачів по-іншому подивитися на ту або іншу ситуацію. Так, Сікстен («Сікстен», рос. пер.) одружує власного батька, щоб звільнитися від його надмірного опікування. Берра, в якого немає дідуся, вибирає його для себе у будинку для людей похилого віку («Чи вмієш ти свистіти, Йоханна?», «Умеешь ли ты свистеть, Йоханна», рос. пер.). Малий Ульф перевдягається дівчинкою для того, щоб його сестричка, яка померла ще до народження, змогла подивитися на цей світ його очима («Моя сестричка — янгол», «Моя сестренка — ангел», рос. пер.), а дванадцятирічна Сімона, яку в новій школі прийняли за хлопця, впевнено грає цю роль протягом кількох днів, що призводить до низки кумедних подій («Диваки і зануди»). Письменник вважає, що сьогодні головною місією дитячої книги є та надія, яку вона дарує читачеві, адже нестача оптимізму у дитинстві призводить до тероризму у дорослому житті. З цим висновком важко не погодитися.

Объяснение:

Этот небольшой рассказ написан в форме исповеди взрослого человека своему племяннику — о том времени, когда мальчик был еще совсем маленьким. Главный герой проявляет себя удивительным, проникновенным психологом, настоящим знатоком детской души. Он прекрасно знает, как безграничны детские радость и горе, насколько страстны детские желания и глубоки обиды, насколько чутко маленькое сердце к любой фальши и несправедливости. Но вместе с тем он играет роль «разумного воспитателя», «справедливого, хотя и строгого дяди». К сожалению, получается так, что «разыгрывание роли спокойного и рассудительного дяде обманывать самого себя, выдать собственную лень за принцип разумного воспитания. Прекрасно чувствуя это, но будучи не в силах повлиять на сильных и самостоятельных взрослых, чтобы побыстрее воплотить в жизнь свое самое сокровенное желание, маленький Женя ищет свои превращения ожидания беспокойного — в радостное. Именно это и приводит к конфликту, на долгие годы оставившему в душе «очень, очень умного дяди» ощущение вины и собственной ошибки.