Друга половина ХХ століття стала новим історичним періодом, у якому відобразилися наслідки катастроф двох світових воєн та інших трагедій і сформувалися нові світоглядні та мистецькі концепції. Доволі відчутним результатом Другої світової війни стала політизація літератури, автори антивоєнних і антиутопічних творів розмірковують над причинами катастроф, проблемами відповідальності як урядів, так і пересічних людей за скоєне зло і перед собою, і перед людством.
У другій половині ХХ століття продовжував існувати реалізм, проте в межах цього напряму в ХХ столітті виникли дві концепції. Перша (консервативна, або закрита) концепція реалізму доволі жорстко відгороджувалася від нереалістичних тенденцій у мистецтві, орієнтуючись на широку описовість дійсності. Проте такого роду література поступово вичерпала себе і перетворилась або на комерційно-розважальну, обслуговуючи смаки масової культури, або ж у країнах із тоталітарним режимом почала виконувати пропагандистську функцію, підпорядковуючись панівній ідеології.
У 1950—1960-х роках небувалої популярності набула латиноамериканська проза, представлена у творчості Хорхе Луїса Борхеса, Хуліо Кортасара, Ґабріеля Ґарсіа Маркеса та інших. Автори «нової літератури» поєднали риси інтелектуальної літератури з побутово-етнографічними реаліями, міфологією, створивши самобутнє мистецьке полотно. З Латинською Америкою пов'язують розквіт магічного реалізму, риси якого були ще у творчості Франца Кафки.
16 апреля 1945 года, в 3 часа утра, грохот тысяч орудий и минометов на участке 1-го Белорусского и 1-го Украинского фронтов возвестил о начале Берлинской стратегической наступательной операции. Более 140 прожекторов, одновременно направленных на позиции врага, залили ярким светом поле боя, ослепляя ошеломленного противника и выхватывая из темноты объекты атаки для советских танков и пехоты.
В течение ближайших дней войскам 1-го Белорусского, 2-го Белорусского и 1-го Украинского фронтов при участии сил Балтийского флота, Днепровской военной флотилии, 1-й и 2-й армий Войска Польского предстояло взять штурмом Берлин – столицу Третьего рейха. Трудно переоценить моральное, военно-политическое и символическое значение этого события – последнего шага на пути к завершению Второй мировой войны в Европе.
Несмотря на колоссальный боевой опыт, накопленный Красной армией, и ее существенное превосходство над противником как по численности, так и по оснащенности, поставленная верховным командованием задача была чрезвычайно сложна. Протяженность советско германского фронта значительно сократилась, за счет чего вермахту удалось сосредоточить в районе Берлина крупные силы.
Советским частям противостояли 214 германский дивизий и 14 бригад. Сам город был превращен в крепость. На направлении главного удара, наносимого танковыми армиями, имелось три оборонительных рубежа – внешний обвод на дальних подступах проходил по реке Нотте, второй – в предместье Берлина – по каналу Тельтов, третий – по железнодорожному кольцу, опоясывающему центр города. В самом Берлине формировалось более 200 батальонов фольксштурма, а общая численность гарнизона превышала 200 тысяч человек.
В год 75-летия Великой Победы фонд «История Отечества» отдельными штрихами воссоздаст атмосферу последних боев в гитлеровской цитадели, опираясь на воспоминания очевидцев и доступные исторические документы. По дням, начиная с 20 апреля, мы вместе с наступающими советскими частями с боем пройдем через пригороды осажденного Берлина, форсируем каналы Шпандауэр-Шиффарс и Фербиндунг, преодолеем район Моабит и правительственный квартал, под огнем поднимемся по ступеням опаленного Рейхстага и станем свидетелями триумфальной установки Знамени Победы.
Объяснение:
