С развитием технологий телефон стал не только средством связи, а также незаменимым в повседневной жизни современного человека. Поэтому многим людям очень сложно представить свою жизнь без таких вещей как сотовый телефон или смартфон. Но радость покупки может быстро смениться разочарованием, если ваш «электронный друг», не оправдал возложенных на него ожиданий, а продавец отказался обменять или вернуть деньги за товар. В силу того, что подавляющее большинство потребителей юридически не подкованы в данном вопросе, они не могут самостоятельно защитить свои нарушенные права. Таким образом, цель данной статьи разъяснить права и обязанности потребителей, а также порядок действий в случае обнаружения в товаре недостатков.
Правовое регулирование договора купли-продажи сотовых телефонов и смартфонов осуществляется прежде всего нормами Гражданского Кодекса РФ (далее — ГК РФ), Законом РФ «О защите прав потребителей» (далее — Закон), перечнем технически сложных товаров утверждённым Постановлением Правительства РФ № 924 (далее – Постановление № 924), перечнем товаров не подлежащих возврату и обмену который представлен в Постановлении Правительства № 55 (далее – Постановление № 55).
Відповідь:
ндіюсь до Пояснення:
Сьогодні міжнародна міграція виступає важливим ресурсом розвитку приймаючих країн, країн транзиту та призначення. Пріоритетним завданням світового співтовариства є виявлення в здобування з цього глобального явища максимально позитивних ефектів і зведення до мінімуму його негативних наслідків.
Сучасні практичні проблеми соціально-економічного розвитку у світі багато в чому обумовлені міграційними процесами. Вплив міграції на громадське життя завжди був суттєвим, однак приблизно до кінця XX століття міграційні процеси не мали такої самостійної основи, як сьогодні, не були сталими. На рубежі XIX – XX ст. руйнація традиційних інститутів суспільства здобула глобальних масштабів через різке прискорення соціально-економічних процесів індустріалізацією. Постійним супутником індустріального суспільства стала міграція. До початку XX ст. міграція найчастіше викликалася та зупинялася владними розпорядженнями, була керованою, а головними формами міграції були завойовницькі походи (колонізація територій, работоргівля), що переміщували значні маси людей. Відсутність транспортних можливостей обмежувала самостійний міграційний рух людей у Географічне місце перебування людини майже завжди збігалося з певним соціальним тому це явище мало враховувалося під час прийняття державних рішень.
Сучасна міграція за впливом на світовий соціально-економічний, соціокультурний і політичний р порівнянна з “великим переселенням народів”. Однак на відміну від минулих історичних епох змінилася не тільки природа (нерівномірність поширення населення на планеті, різні природні й соціальні умови життя людей) і умови (можливості переміщення: швидкість, інтенсивність міграційних потоків) міграцій, але і її спрямованість – міграція набула доцентровий характер. Якщо традиційні міграційні потоки були завжди спрямовані від центру до периферії (ідея “завоювання”, “змішування”), то в індустріальну епоху напрямки міграцій діаметрально змінилися (переважає ідея “збирання”, “концентрування”).
На сьогодення спроби державного регулювання міграційних процесів не дають очікуваних результатів. Міграційні політики держав відзначаються уривчастістю управлінських дій, недостатністю як ресурсної так і законодавчої бази. На відміну від попередніх століть, сучасна міграція не піддається авторитарним формам впливу, вона вимагає створення системи управління у формі самостійного соціального інституту, здатного вирішувати нові завдання принципово новими Це висуває нові вимоги до діяльності державних органів влади.
Ефективне регулювання міграційними процесами, створення передумов для залучення необхідного людського ресурсу та збереження наявного потенціалу в Україні є запорукою підвищення її конкурентоспроможності на світовому рівні та сталого економічного розвитку.
